Глава 6: Полум’яна зустріч

Вогонь в очах дракона здавався Аріані нестримною стихією. Він випромінював не лише тепло, але й невимовну силу. Вона стояла, завмерши перед цією древньою істотою, яка, здається, могла знищити її одним лише поглядом. Її серце билося гучно, але, на диво, страх, який вона очікувала відчути, не охопив її повністю. Усередині замість того почав прокидатися знайомий жар — той самий, що вона відчувала в моменти, коли втрачає контроль над своєю силою.

— Ми чекали на тебе, Обрана, — повторив дракон, спостерігаючи за нею, як за загадкою, яку тільки належало розгадати.

Аріана стояла в розгубленості. Її язик завмер, і єдине, що вона змогла зробити, — це злегка кивнути. Кейрон, який стояв поруч, підійшов ближче і заговорив першим.

— Це Аріана, та, чию силу ти відчув. Вона готова навчитися і пройти випробування, — його голос був упевнений, хоча Аріана могла відчути напругу в його словах.

Дракон повільно нахилив свою масивну голову, оглядаючи Аріану з ніг до голови. Його золотаві очі сяяли зсередини, наче спостерігали за нею з іншого виміру.

— Навчитися? Випробування? — пророкотав він. — Чи ти готова, дитино полум’я, прийняти те, що заховано всередині тебе?

Аріана здригнулася від його голосу, але відчувала, як її внутрішній вогонь ставав сильнішим. Вона не знала, як відповісти на це запитання. Чи готова вона насправді? Чи зможе вона прийняти свою силу і не загубитися в ній?

— Я… — почала вона, але її голос прозвучав невпевнено. Їй було важко знайти слова.

— Ти сумніваєшся, — підхопив дракон. — Це природно. Але сумнів — це твій найбільший ворог. Ти не зможеш керувати силою, якщо дозволиш сумніву панувати над тобою.

Аріана глибоко вдихнула, відчуваючи, як жар всередині неї підсилювався. Вона подивилася прямо в очі дракона.

— Я хочу навчитися, — її голос тепер був рішучішим. — Я хочу прийняти свою силу. Я не боюся вогню.

Дракон відвів свій погляд і трохи підняв голову, випускаючи слабкий струмінь диму з ніздрів. Він повернувся до Кейрона, наче обдумуючи її слова.

— Вона повинна пройти випробування Драконів, — сказав він, і в його голосі звучала непохитність.

Кейрон кивнув.

— Ми це очікували. Вона готова.

Аріана не знала, про яке випробування йшлося, але відчула, що щось важливе зараз вирішується. Вона знову вдихнула глибше, намагаючись заспокоїти своє серце.

— Що це за випробування? — запитала вона, коли дракон знову подивився на неї.

— Ти повинна пройти шлях полум’я, — відповів він. — Це випробування стародавньої магії, яку пройшли всі дракони, щоб пробудити свій вогонь і навчитися ним керувати. Ти повинна увійти в глибини свого полум’я і знайти себе в ньому. Лише тоді ти зможеш контролювати свою силу.

Аріана дивилася на дракона, відчуваючи, як тягар відповідальності ставав ще важчим. Але всередині неї було щось інше — слабкий відблиск рішучості, який починав розгоратися, як полум’я.

— Я пройду це випробування, — сказала вона, відчуваючи, як всередині прокидається впевненість.

Дракон кивнув.

— Тоді готуйся, дитино полум’я. Твій шлях починається прямо зараз.

Дракон підняв голову, і його очі засяяли ще яскравіше. Печера наповнилася жаром, і повітря навколо Аріани раптово почало тремтіти від магічної енергії. Вона відчула, як вогонь, який ховався всередині неї, почав підніматися, пробуджуючи її власні сили.

Кейрон підійшов до неї ближче і тихо сказав:

— Я буду поруч, але цей шлях ти мусиш пройти сама.

Аріана кивнула, відчуваючи, як жар всередині заповнює її кожну клітину. Вона більше не боялася вогню. Тепер вона відчувала, що він був частиною її самої, і це відчуття приносило дивний спокій.

Печера почала змінюватися. Стіни, що були кам’яними, почали розсипатися, перетворюючись на полум’яні вихори, які оточували Аріану з усіх боків. Світ почав розпливатися перед її очима, і вона зрозуміла, що випробування почалося.

Аріана опинилася на самоті серед безмежного океану вогню. Навколо неї було лише полум’я, яке завивало і танцювало, мов живі істоти. Вогонь не обпікав її, але його присутність була всепоглинаючою. Вона відчула, як її серце почало пульсувати в такт цьому полум’ю.

— Знайди себе, — пролунали слова дракона в її свідомості. — Ти не можеш керувати вогнем, якщо не знайдеш своє справжнє “я”.

Аріана вдихнула глибоко і закрила очі. Вогонь навколо неї був не ворогом, а частиною її самої. Вона повинна була прийняти це, навіть якщо страх досі ховався десь у глибині її серця.

— Я — полум’я, — шепотіла вона собі, відчуваючи, як жар пробуджується всередині неї.

Вогонь навколо неї змінювався. Полум’я почало повільно затухати, і перед Аріаною з’явився силует. Це була її власна постать — сяюча, створена з чистого вогню. Її очі світилися, як дві зірки, а тіло випромінювало потужну енергію.

— Це ти, — знову пролунав голос дракона. — Прийми це.

Аріана зробила крок уперед, і її вогняна постать теж почала наближатися. Вони зустрілися поглядом, і Аріана відчула дивний зв’язок. Це було її справжнє “я”, її внутрішня сила, яку вона весь цей час боялася.