Розділ 15. Малиновий штурм: Арматурний гопак та депресивна бомба

Недобудова біля Центрального ринку височіла над Сумами, як пам’ятник втраченим інвестиціям та магічному довгобуду. На останньому поверсі, серед іржавих кранів та тіней, що пахли старою копіркою, на стільці з написом «Інвентар №006» сидів зв’язаний Едік. Його рожевий плащ був заляпаний дешевою кавою, а замість німба над головою висіла табличка: «Конфісковано за несплату ПДВ на почуття».

Навколо нього колами ходили Цербери-Клептомани — три високі постаті в синіх беретах, чиї обличчя нагадували розмиті звіти про прибутки.

— Ультиматум закінчується, — прошипіла середня голова Головного Клептомана. — Суми перейдуть на шестиденку з одним вихідним у лютому.

Раптом нічну тишу розірвав звук, від якого у бетонних плит почалася мігрень. Малинова «дев’ятка» Бруні, обвішана арматурою, наче дикобраз на стероїдах, влетіла на будівельний майданчик, ігноруючи закони фізики та знак «В’їзд заборонено».

— СУМИ, БРО! — загорлав Бруні, вискакуючи з машини зі зварювальним апаратом на плечі. — Викрасти Купідона — це одне, але зазіхнути на наші суботи?! Це оголошення війни всьому трудовому кодексу Пекла!

Лола вилетіла з люка машини, її чорне волосся розгорнулося в повітрі, як два величезні воронячі крила. Вона приземлилася на бетонну балку, і від її кроку по конструкції пробігла тріщина.

— Патріку, вогонь! — скомандувала вона, поправляючи окуляри.

Патрік, який стояв на даху машини, вихопив свою Т-подібну швабру, до якої Бруні встиг припаяти мідний змійовик. — Ірландський десант не здається! — лепрекон крутнув шваброю, і з неї вилетів не просто магічний пил, а концентрована «удача для бідних».

Цербери намагалися атакувати, кидаючи в героїв папки з «актами вилучення радості», але Патрік відбивав їх шваброю, як професійний гравець у крикет. Кожен удар супроводжувався звуком «ДЗИНЬ!», і папки розліталися на конфетті з чеків АТБ.

Бруні тим часом проривався до Едіка. Він не бився — він займався «демонтажем». Гном біг, на ходу зварюючи ноги Церберів до арматури підлоги. 

— Оце тобі за «общак»! Оце за Міру! — кричав він, випускаючи з вогнегасника хмару магічного фреону.

Головний Клептоман виставив уперед три голови і почав засмоктувати повітря, намагаючись вкрасти у героїв саму здатність рухатися. Повітря стало густим і сірим.

— Лоло, зараз! — крикнув Патрік, ледь тримаючись за антену «дев’ятки».

Лола вихопила сулію з «Сумським Сумом». Вона не збиралася її віддавати. Вона підкинула її в повітря і влупила по ній титановою указкою з такою силою, наче це був останній дзвоник у її житті.

— Їжте, податкові морди! Це — концентрована черга в Ощадбанк о восьмій ранку! Це — запах маршрутки в липні! Це — СУМСЬКИЙ СУМ!

Сулія розбилася об морду Головного Клептомана. Сіра рідина не розлилася — вона вибухнула хмарою такої екзистенційної туги, що Цербери миттєво впали в транс. Вони почали плакати паперовими сльозами і виписувати самі собі штрафи за перевищення ліміту нахабства. Один із них сів у куток і почав тихо бубніти: «А навіщо нам ці берети, якщо ми всі просто пил на дорогах історії...».

Едік, відчувши послаблення магії, одним ривком розірвав мотузки (які насправді були зв’язаними шнурками вчителів історії). 

— Фух! — Купідон обтрусив плащ. — У них там у полоні навіть кава була без кофеїну! Це тортури!

Лола приземлилася поруч із Едіком, важко дихаючи. Її окуляри були в пилу, але багряний вогонь в очах потроху згасав. Бруні підійшов, витираючи замазуру засмальцьованим рукавом. 

— Ну що, набродо? — гном сплюнув на бетон. — Відбили Ероса. Тепер вихідні в безпеці.

Патрік підійшов до Лоли і обережно взяв її за руку. 

— Лоло... ти як? 

— Нормально, Патріку, — вона подивилася на свої тремтячі руки. — Але, здається, я тільки що знищила річний запас депресії нашого міста. Завтра всі Суми прокинуться дивно щасливими. Треба буде з цим щось робити, бо щасливі учні — це загроза навчальному процесу.

— Не переживай, — Бруні підняв із підлоги стару мідну лампу, яку один із Церберів випустив під час депресивного нападу. — У мене є передчуття, що спокій нам тільки сниться. Гляньте на цю штуку. З неї пахне лукумом і великими грошима.

Гільза підбігла до героїв, тримаючи в зубах синій берет переможеного ворога. Перемога була абсолютною, абсурдною і дуже «сумською».

На горизонті почав займатися світанок над Центральним ринком, обіцяючи нові виклики і нові «двері», які от-от мали відчинитися.