Розділ 11. Відкритий урок: Геометрія виживання та синусоїда страху

Шкільний підвал гудів, як розтривожений вулик. Пані Світлана особисто перевірила, щоб на кожній парті 5-А лежав ідеально заточений олівець, а в повітрі не пахло сіркою. Вона поправила свій сталевий пучок, який сьогодні блищав так сильно, що відбивав тьмяне світло ламп прямо в очі комісії з Облано.

Комісія складалася з трьох пані в жакетах кольору «бюрократичний беж», які дивилися на вологі бетонні стіни підвалу так, ніби шукали там порушення санітарних норм часів палеоліту.

Лола зайшла в клас останньою. Вона була втіленням суворої елегантності: окуляри на місці, чорне волосся зібране в бездоганну гульку, білий піджак застебнутий на всі ґудзики. Лише хвіст під спідницею напружено згорнувся кільцем — Лола відчувала, що за дверима, в темному кутку коридору, чатує щось набагато гірше за методистів.

— Тема сьогоднішнього уроку, — голос Лоли прозвучав дзвінко, — «Побудова трикутників та розрахунок траєкторії захисту в умовах обмеженого простору».

Методистка з першого ряду підозріло підняла брову: 

— Вибачте, Валентинівно, а хіба в програмі НУШ не «Малювання фігурок за допомогою лінійки»?

— Ми інтегруємо знання в життя, — відрізала Лола, витягуючи свою титанову указку. — Данило, до дошки.

Данило підвівся з виглядом людини, яка щойно підписала контракт із дияволом (що було недалеко від істини). Він уже не був тим зухвалим хлопчиком із лінійки — тепер він був «цифровим ад’ютантом» білої демонеси.

— Уявімо, Данило, — Лола почала малювати на дошці гострокутний трикутник, — що в точку А влітає об’єкт типу «Цербер-клептоман». Твоє завдання — розрахувати кут відбиття за допомогою синусоїди так, щоб об’єкт вилетів через вентиляційний отвір В, не зачепивши кабінет директора.

Данило почав швидко писати формули. Крейда в його руках не просто писала — вона іскрила. Методисти перезирнулися. 

— Це... це дуже прогресивний підхід, — прошепотіла одна з них, записуючи щось у блокнот. — Але чому гіпотенуза на вашому кресленні світиться синім?

— Це магічна інерція, — спокійно пояснила Лола. — Вона допомагає краще засвоїти матеріал.

У цей момент двері класу прочинилися на кілька міліметрів. У щілину просунувся ніс — довгий, сірий, з якого капала депресія. Один із Церберів-аудиторів вирішив перевірити, як ідуть справи з «общаком».

Лола навіть не повернула голови. Вона просто різко змахнула указкою, описуючи в повітрі ідеальну дугу. 

— А тепер, діти, зверніть увагу на функцію синуса! Коли амплітуда досягає максимуму...

Вона тицьнула указкою в бік дверей. Магічний розряд у формі ідеальної синусоїди пролетів через весь клас, вибив двері назад і влупив Цербера прямо в середню голову. З коридору почулося приглушене «Ск-и-и-и-в!», яке методисти прийняли за звук несправної системи опалення.

— ...функція прагне до нескінченності, а ворожий об’єкт — до виходу зі школи, — завершила Лола, поправляючи окуляри.

Данило переможно дописав розв’язок. Клас вибухнув аплодисментами. Навіть методистки почали плескати, хоча й не зовсім розуміли, чому в них на руках виступив холодний піт.

— Валентинівно... — пані з Облано підвелася, витираючи окуляри. — Це було... нетрадиційно. Ви перетворили тригонометрію на інструмент екзорцизму... ой, тобто самозахисту. Ми ставимо вам найвищий бал за інновації. Але скажіть, чому у вашого учня з кишені щойно випала залізна гривня 1924 року?

— Це бонус за правильну відповідь, — усміхнулася Лола своєю найхижішою, «інтелігентною» посмішкою. — НУШ передбачає систему винагород.

Коли комісія вийшла, пані Світлана нахилилася до Лоли. 

— Це було ризиковано, — прошепотіла завуч, і її сталевий пучок ледь помітно завібрував. — Ти ледь не підсмажила аудитора на очах у міністерства. 

— Вони хотіли інновацій, Світлано Іванівно. Вони їх отримали, — Лола втомлено сіла за стіл.

Вона відчула, як адреналін відходить, залишаючи лише порожнечу і дивне бажання зайти в кабінет хімії. Не за спиртом. А за чимось, що пахне конюшиною та справжньою, неметодичною удачею.

— Данило, — гукнула вона хлопця, який уже збирався виходити. 

— А? — Данило зупинився. 

— П’ять балів... тобто, дванадцять. І... дякую. За кастинг. 

Данило задоволено кивнув і вилетів із класу. Лола залишилася сама в підвалі, дивлячись на дошку, де синусоїда все ще жевріла слабким синім світлом.