Розділ 30 . Перша посмішка та велич надії

Минули тижні, але світ навколо озера все ще здавався омитим чарами. Маленька Єва росла не по днях, а по годинах. Вона була надзвичайною дитиною. В той час як інші немовлята просто плакали, Єва, здавалося, прислухалася до шепоту вітру та реву драконів у небі.

​Одного ранку Калеб і Емі сиділи на терасі, спостерігаючи за тим, як Мушка намагається розважити Єву. Мушка підкидала носом м’яку іграшку, а малеча стежила за нею своїми глибокими фіолетовими очима. Раптом, коли іграшка впала занадто далеко, Єва простягнула свою маленьку ручку — і повітря навколо неї здригнулося. Іграшка сама піднялася в повітря, огорнута сріблястим сяйвом, і м’яко опустилася в колиску.

​— Ти бачив це? — прошепотіла Емі, притискаючи руку до серця.

— Вона вже маніпулює простором, — Калеб усміхнувся, хоча в його очах був і подив, і гордість. — Вона взяла нашу силу і перетворила її на щось зовсім нове.

​Але справжнє випробування чекало попереду. Азраель, великий чорний дракон, який досі тримався на відстані, нарешті спустився з небес. Він приземлився біля будинку так тихо, що навіть листя не здригнулося. Калеб обережно виніс Єву назустріч своєму вірному другові.

​Величезна голова дракона, вкрита бойовими шрамами, наблизилася до немовляти. Очі Азраеля, що бачили сотні битв, тепер світилися лагідністю. Єва не злякалася. Вона простягнула обидві ручки і весело засміялася, коли гарячий подих дракона розкуйовдив її золотисте волосся. Вона вхопила Азраеля за край луски на носі, і дракон вперше в житті видав звук, схожий на муркотіння кота, від якого завібрували вікна в будинку.

​Це був момент остаточного союзу. Дракони, Тіні та Світло об’єдналися навколо маленької дівчинки.

​Того вечора Емі дістала «Магічний Літопис», який ми писали разом у бібліотеці. Вона сіла біля каміна, де Мушка вже солодко спала в ногах Калеба, і взяла перо.

​«Ця книга почалася з болю і втечі, а закінчується миром і любов'ю. Ми збудували цей світ для неї. Нехай кожен її крок буде легким, а крила — міцними. Наша історія як воїнів завершується тут, на березі Дзеркального озера, але історія Єви — це чистий лист, який ще належить заповнити світлом зірок».

​Емі поставила останню крапку. На палітурці першої книги спалахнув символ: вовк і сонце, переплетені в одне ціле.

​— Ми готові, — сказала вона, дивлячись на Калеба, який заколисував Єву. — Книга перша завершена. Але я вже чую, як вітер приносить нову таємницю. Таємницю Срібного Крила.

​Над Дзеркальним озером піднявся повний місяць, освітлюючи початок нової легенди.