Розділ 28 . Колискова зірок та шепіт майбутнього

Останні тижні перед появою дитини у Дзеркальному озері були сповнені дивного, магічного затишшя. Весна остаточно закріпилася в горах: сніг залишився тільки на найвищих піках, а долина навколо будинку Емі та Калеба перетворилася на безкрає море квітів, що світилися вночі ніжним лазуровим світлом.

​Емі тепер проводила багато часу на терасі. Її магія Тіней стала неймовірно м'якою. Тепер, коли вона проводила рукою по повітрю, замість грізних вовків з'являлися маленькі пухнасті хмаринки, що розважали Мушку. Мушка ж стала справжньою «тінню» Емі — вона не відходила від неї ні на крок, часто клала голову на її живіт і тихо мурчала, ніби розмовляючи з маленькою Євою.

​— Вона знову штовхається, — посміхнулася Емі, коли Калеб підійшов до неї з горнятком теплого молока та меду.

​Калеб присів поруч і приклав долоню до її живота. Його обличчя, колись суворе обличчя воїна, тепер випромінювало таку ніжність, що здавалося, він сам став джерелом світла.

— Вона сильна. Справжня донька своїх батьків. Вона вже хоче побачити цей світ, Емі.

​Але замок Фенрісгард не забував про свою королеву. Щодня до будинку прилітали дракони-посланці. Маліка передавала найм'якші тканини, виткані з місячного сяйва, а Бастіан прислав незвичайний подарунок — маленький щит із прозорого кришталю, на якому було викарбувано: «Для тієї, хто об'єднає світ».

​Тієї ночі Емі наснився дивний сон. Вона стояла в центрі саду Крижаних Квітів, але замість Маліки там був високий чоловік у темних обладунках — її батько, Фенрір. Його очі більше не були сумними.

​— «Ти впоралася, доню», — прошепотів він, торкаючись її волосся примарною рукою. — «Ти розірвала коло ненависті. Тепер твоя дитина не буде спадкоємицею війни. Вона буде спадкоємицею любові. Дай їй ім'я, що означає Життя, і вона стане вічністю».

​Емі прокинулася на світанку. Небо було пофарбоване в ніжно-рожеві кольори. Вона знала: це ім'я — Єва.

​Підготовка до народження була особливим ритуалом. Калеб не дозволяв нікому допомагати йому. Він сам облаштовував кожен куточок. Він приніс з озера гладкі камені, які тримали тепло весь день, і обклав ними камін, щоб у будинку ніколи не було протягів.

​Він також зробив дещо несподіване. Калеб дістав свій старий золотий плащ вершника Академії, який він зберігав у скрині.

— Що ти робиш? — запитала Емі, спостерігаючи, як він обережно розрізає тканину.

​— Я перетворюю це на ковдру, — відповів він. — Це золото більше не символізує владу Магістрів. Тепер це просто тепло сонця, яке буде гріти нашу Єву. Ми візьмемо все найкраще з минулого і залишимо все лихе позаду.

​Емі розплакалася від зворушення. Вона підійшла і допомогла йому зшивати золоту тканину з підкладкою з м'якого темного оксамиту — кольору північного неба. Золото і Тінь. Калеб і Емі. Разом.

​Одного вечора, коли зорі були особливо яскравими, до будинку прилетів Азраель. Він приземлився дуже тихо, щоб не налякати Емі. У своїх кігтях він тримав невелику гілку рідкісного Срібного Дуба, що росте лише на вершинах, куди не долітають інші птахи.

​Дракон поклав гілку біля порога і тихо рокотав.

— Це його благословення, — сказав Калеб. — Він обіцяє, що буде першим, хто підніме її в небо, коли вона підросте.

​Емі вийшла на терасу і притулилася лобом до носа великого дракона.

— Дякую, Азраелю. Ми майже готові.

​Вона відчула, як усередині неї все завмерло в очікуванні. Весь Всесвіт Фенрісгарда, від глибоких печер до найвищих хмар, чекав на цей момент. Мушка раптом підняла голову і видала короткий, впевнений звук, ніби даючи сигнал: Час настав.

​— Калебе... — Емі міцно стиснула його руку. — Здається, Єва вирішила, що сьогодні — саме той ранок, коли вона хоче побачити сонце.

​Калеб миттєво підхопив її на руки. Його очі світилися рішучістю та нескінченною любов'ю.

— Я поруч, кохана. Весь світ поруч із тобою.

​Над Дзеркальним озером почав підніматися перший промінь сонця, розрізаючи нічну тінь. Починався найважливіший день у їхньому житті.

Олена I , ім'я Єва мені сподобалося найбільше дякую вам.