Розділ 20 . Заграва на півдні та золоті дзеркала

Тиша, що панувала у Фенрісгарді після повернення з льодовика, була недовгою. Вона була схожа на затишшя перед бурею, коли кожна сніжинка здається занадто гучною. Емі стояла на вершині вежі, тримаючи на руках Мушку. Маленька тваринка раптом насторожилася, її вушка притислися до голови, а з горла вирвалося тихе, застережливе ричання.

​— Ти теж це відчуваєш, так? — прошепотіла Емі, дивлячись на горизонт.

​Там, де степ зустрічався з горами, небо перестало бути синім. Воно стало неприродно золотим, ніби хтось розлив розплавлений метал по самій кромці світу. Це не був схід сонця. Це наближався «Орден Сонцепоклонників».

​Калеб піднявся до неї, його кроки гучно відлунювали від каменю. Він був у повному бойовому спорядженні, але замість білого плаща Академії на його плечах була важка накидка з хутра північного вовка. Його погляд був прикутий до золотого заграва.

​— Вони розгорнули «Дзеркала Істини», — голос Калеба був важким. — Я бачив їх лише на малюнках у закритих архівах. Ці артефакти фокусують сонячне світло і підсилюють його магією віри, перетворюючи на нищівні промені. Вони не просто вбивають — вони випалюють магію тіні з самого повітря.

​Тіньовий Легіон готувався до облоги. Бастіан керував установкою баліст на стінах, а Маліка разом із іншими магами Тіні малювала на камені захисні руни, що мали поглинати надлишок світла. Дракони Порожнечі — Нікс та його побратими — кружляли високо в небі, ховаючись у хмарах. Вони чекали на сигнал Азраеля.

​— Емі, нам потрібно щось більше, ніж просто стіни, — Калеб підійшов до неї, розгортаючи стару карту замку. — Коли промені Дзеркал вдарять по льодових стінах Фенрісгарда, вони почнуть танути. Нам потрібно активувати «Серце Півночі» — древній кристал, що знаходиться в самому фундаменті. Він зможе перетворити замок на дзеркальну фортецю, яка відіб’є світло назад на ворогів.

​— Але для цього потрібна кров обох династій, — нагадала Емі. — Твоя і моя. Це ризик, Калебе. Якщо ми не втримаємо резонанс, кристал розірве замок зсередини.

​— У нас немає іншого вибору, — він взяв її за руки. — Дивись.

​На горизонті з’явилися перші ряди загарбників. Це були тисячі воїнів у білих туніках із золотими сонцями на грудях. Попереду них повільно рухалися величезні вози, запряжені важкими кіньми. На возах стояли гігантські вигнуті дзеркала, викувані з чистого золота.

​Раптом перше дзеркало спалахнуло. Промінь сліпучого білого світла прорізав небо і вдарив у головну браму Фенрісгарда. Камінь застогнав, сніг миттєво перетворився на пару, а захисні руни почали тьмяніти під натиском святої люті Ордену.

​— Починається! — крикнула Маліка знизу. — Емі, до Серця!

​Вони бігли глибоко в надра гори, туди, де коріння замку вростало в саму вічність. Там, у печері, заповненій блакитним сяйвом, пульсував величезний кристал, що за формою нагадував серце вовка.

​Емі та Калеб стали по обидва боки кристала. Надворі гуркотіли вибухи — це Дзеркала методично руйнували зовнішні укріплення. Азраель ревів у небі, намагаючись прорватися крізь завісу світла, але промені обпікали його крила, змушуючи відступати.

​— Мушко, будь поруч, маленька, — Емі посадила тваринку на виступ скелі.

​Вони одночасно порізали долоні і приклали їх до кристала.

​Світ вибухнув звуком. Кристал почав жадібно пити їхню магію. Емі відчула, як її Тіні змішуються з вогнем Калеба всередині стародавнього каменю. Це було боляче — ніби їхні душі розтягували на тисячі ниток.

​— Тримайся! — крикнув Калеб, перекриваючи гуркіт кристала. — Не відпускай мою руку в думках!

​В цей момент Мушка, яка досі спокійно спостерігала, раптом зістрибнула на кристал. Вона почала видавати дивний, високий звук, і її вовна спалахнула сріблястим світлом. Вона стала «провідником», пом’якшуючи удар магії для Емі та Калеба. Це був її магічний секрет — вона була не просто твариною, а маленьким хранителем рівноваги, якого зцілила сама Північ.

​Кристал спалахнув сліпучим блакитним вогнем. По стінах замку, від фундаменту до верхівок веж, пробігла хвиля трансформації. Чорний лід став дзеркально-гладким і почав відбивати промені Сонцепоклонників.

​Назовні ситуація миттєво змінилася. Коли черговий промінь із золотого дзеркала вдарив у стіну вежі, він не спалив її. Він відскочив, як м’ячик від стіни, і вдарив прямо в один із возів Ордену. Пролунав вибух, і золоте дзеркало розлетілося на друзки.

​— Тепер наша черга! — пролунав голос Маліки в головах вершників.

​Азраель та Дракони Порожнечі, побачивши, що захист замку тримає удар, пірнули вниз. Вони летіли в «мертвій зоні», куди дзеркала не могли дотягнутися. Чорне полум’я та фіолетова енергія Порожнечі обрушилися на ряди фанатиків.

​Але Орден був численним. Золоті лицарі почали штурм стін за допомогою магічних драбин, що виростали прямо з променів світла.

​Емі та Калеб, виснажені, але рішучі, вибігли з печери Серця прямо на бастіони.

​— Калебе, дивись! — Емі вказала на центр ворожого війська.

​Там, на золотому троні, що висів у повітрі, сиділа жінка в масці — Верховна Жриця Сонця. Вона підняла руку, і в небі почало формуватися друге сонце — штучне, розпечене, яке загрожувало випарувати весь Фенрісгард разом із його захистом.

​— Вона хоче спалити гори... — прошепотіла Емі. — Вона не зупиниться перед знищенням усього живого.

​Калеб стиснув руків’я меча.

— Тоді ми піднімемося до неї. Азраелю! До нас!

​Чорний дракон приземлився прямо на стіну, збиваючи кількох нападників. Його луска була вкрита опіками, але погляд був сповнений люті. Емі та Калеб заскочили в сідло.

​— Сьогодні ми покажемо їм, що тінь — це не відсутність світла, — Емі витягнула свій «Сутінковий Клинок». — Тінь — це те, що дає відпочинок після спеки.

​Азраель відштовхнувся від стіни і полетів прямо в центр золотого пекла.