-Покидьок. - Крикнула Релі, Таносу в обличчя
-Айм знайде мене, і тоді ти отримаєш те на що ти і справді заслуговуєш !
-Мовчи. - Танос вдарив її своєю рукою по щоці.
У Релі були зв'язані руки, вона сиділа у храмі з цим покидьком. Але не у тому храмі до якого йде Айм, а у іншому. У храмі його батька.
-Це все на що ти здатний еге ж? - сріблянка випльовувала свою кров на підлогу, дивлячись Таносу у очі. Її погляд був не таким, який вона показувала Айму. Він був набагато іншим.
-А ти хочеш аби я зробив тобі щось гірше? Ауреліє, послухай крихітко, дядечко Танос не хоче тобі зла. Мені потрібен твій коханий аби добити його, от і все. А от що буде з тобою, я ще подумаю. Подивимось по тому як ти себе будеш поводити.
Танос нахилився до неї ближче, але Релі плюнула йому у леце.
-Не клич мене крихіткою, покидьок.
-Тобі ж гірше крихітко, не хочеш сидіти в теплі та світлі ? Будеш сидіти у темряві та холоді. Седріку, відведи нашу панночку до мого підземелля.
-Ти просто покидьок, який досі не може відійти від батьків та жити самостійно, ти як їхня прислужна собачка яка бігає за ними та виконує їхні забаганки.
-Подивимось хто ще буде собачкою.
Тим часом я йшов по темному лісу. Здається що у нього немає не кінця не початку. Без Релі так сумно та незвично..
Сподіваюсь з нею там все добре. До храму Таноса декілька кілометрів, було би набагато швидше як би я міг летіти. Але я не маб такої змоги, тож буду йти пішки.
#9128 в Любовні романи
#2119 в Любовне фентезі
неможливе кохання між двома світами, світло та темрява, янголи що хочуть жити
Відредаговано: 29.09.2025