Ми продовжували нашу з Релі подорож. У лісі була мертва тиша, навіть ніякий птах не пролітав. Вже скоро ніч, ставало все темніше і темніше.
-Можливо, ми би зупинились десь перепочити? Поспати . - запропонував я , я вже не відчував своїх ніг тому хотів як найшвидше десь зупинитись.
-Так, звісно.
Лежала колода від дерева, я ліг, поклавши свою голову на колоду.
-Ходи до мене сріблянко
Вона підійшла та лягла мені на крило. Було видно зорі та місяць.
-Сьогодні гарний місяць, чи не так?
-Так Айме, ще як. - Відповіла мені сріблянка обійнявши мене.
За мить вона вже спала, я не міг надивитись на неї. Вона була такою світлою, що її і у темряві не загубиш.
Врешті-решт, заснув і я.
Я відкрив очі, перед мною було палаюче сонце,та чисте небо. Коли я хотів подивитись на сріблянку, я не побачив її.
Лише стрілу, що була у дереві. На стрілі лист. Я підійшов до дерева, зняв стрілу, та почав читати листа:
"Братику, позичу в тебе твого світла. Вона мені потрібна, без неї мені так темно та сумно...
Сподіваюсь ти не маєш нічого проти) *Твій любий Танос."
-Дідько.. Покидьок.
Я напевно знаю де її шукати. У храмі Таноса.
До нього йти десь день, чи два.
Я повинен знайти свою сріблянку, та помститись брату за все скоєне.
#9157 в Любовні романи
#2132 в Любовне фентезі
неможливе кохання між двома світами, світло та темрява, янголи що хочуть жити
Відредаговано: 29.09.2025