Розділ III. Усвідомлення про минуле.

- Я розповім тобі все, але чи захочеш ти після цього йти зі мною.. - Вона відпустила мої руки, та почала йти далі. 

Вона більше не усміхалась, і не дивилась на мене так як декілька хвилин тому..

-У будь якому разі..-  Вирішив почати я

- Якщо я йду з тобою кудись, то хоча би маю знати твоє ім'я.

Вона зупинилась, але не поверталась до мене обличчям.

-Аурелія. - Вона промовила це тихо, досі не повертаючись до мене.

Аурелія.. Я пам'ятаю це ім'я, я на мить почав щось згадувати але всі ці спогади досі не хотіли пройтись в мене перед очима аби я їх розгледів.

-Релі? - Промовив я невпевнено..

Вона повернулась до мене, її очі були сповнені надії що я згадав її. Релі підійшла ближче до мене та взяла мене за руки.

Я подивився спочатку на наші руки, а потім у її очі. Вони були настільки чудові, це неможливо просто описати словами, моє серце билося все швидше і швидше..

- Невже Айм згадав мене?.. - Релі була сповнена надії, надії того що я згадав все. Але  я згадав лише її ім'я, і не більше..

-Вибач, лише ім'я..

Довгий час я дивився у землю, я не хотів подивитись в її очі та побачити це розчарування. Коли я врешті-решт підняв свою голову, я побачив сльозу на її щоці.. Моє серце розривається від болю, я не міг дивитись на це. Вона відпустила мої руки, та почала йти вперед швидким кроком. Але я підійшов ззаду та обійняв її. У мене було розуміння того, що між нами щось трапилось. Але я не пам'ятаю цього.

-Релі, нам треба поговорити. - Промовив я, відчуваючи її швидке серцебиття.

-Вони не хочуть нас бачити разом, я тебе приведу додому і на цьому наша історія буде закінченою.

-Хто ці "Вони" ? - я напружився, адже намагався згадати кого вона мала на увазі.

-Наші предки. Якщо ми це зробимо, якщо ми будемо разом, буде знищено все що було у нашому світі.

Перед моїми очима нарешті пролетіли спогади. Я насупився, та подивився Релі у очі. Я згадав все, і навіть те, що було не дуже приємним для нас обох.

-Ти покинула мене там самого. Ти знала що це станеться. - Я відійшов від неї на два кроки.

-Айм, вислухай мене.. - Релі підійшла до мене, вона не припиняла дивитись у мої очі.

-Він тримав мене.. Я хотіла кинутись тобі на допомогу, та не могла.

-Хто цей "Він" ? - промовив я дивлячись у її очі.

-Танос. - Вона відвела свій погляд кудись далеко, але точно не на мене.

-Мій брат? Він би не залишив мене на смерть.

Запала мертва тиша. Вона не дивилась більше на мене, вона дивилась в нікуди тоді, коли я хотів бачити її погляд.

-Релі, подивись мені у очі. - промовив я, піднявши її підборіддя.

Вона дивилась на мене, а я дивився на неї. Її очі були сповнені сльозами, які не зупинялись.

-Це все через мою тупість. - Промовила Релі через сльози.

-Це через мене ти не зможеш більше взлетіти. - Вона відвела погляд у інший бік.

-Крихітко, якщо я це робив то тільки заради тебе. Я не жалкую ні про що.

І ось знову , вона дивилась на мене, а я на неї. 

Я поцілував її. 

Вона дивилась на мене своїм закоханним поглядом. Я розумів що хочу бути з нею, і якщо буде потрібно, я піду проти предків.