Крила Мороку

Розділ I. Попіл на крилах

Світло ще не торкалося горизонту, коли він прокинувся в холоді. Повітря було важке, ніби в ньому спала велика істина, яку боялися розбудити. Айм лежав серед зів'ялих трав, його пальці тремтіли, а на крилах - срібний попіл. Не сніг, не пил - саме попіл... І він палив шкіру, хоч не був гарячим.

Він повільно підвівся. Пам'ятав лише сон: зламане небо, уламки храму, і голос - ніжний та ласкавий.

Навколо- ліс якого він не знав.Високі чорні дерева, вкритті білим лишайником, стояли так щільно, ніби стерегли його. Вітер шумів у гілках на мові, якої він не чув з дитинства. Мова Мороку..

-Ти не мав сюди приходити. - сказав голос. Незнайомий. Але ніжний та жіночий.

Айм обернувся. Із тіні вийшла постать. Низенька, світленька, очі - світлі аж сяють. У неї були крила, білі та невеликі.

-А ти не мала мене знайти) - відповів він поглянувши на неї стомленим поглядом.

Вона усміхнулась. І в тій усмішці було щось лячне.. Не зло, а знання. Знання того що я знаю хто вона а вона знає хто я..

-Ходімо, Айм. У тебе є дорога. І вона не веде назад.

янгол мороку

Подобається

#9085 в Любовні романи
#2118 в Любовне фентезі

У тексті є: неможливе кохання між двома світами, світло та темрява, янголи що хочуть жити

Відредаговано: 29.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись