Розділ 9

Буря вибухнула серед ночі.
Не природна — магічна.
Сила розірвала небо, і весь Двір Ночі наповнився криками фейрі, які намагалися втримати захисні бар’єри.

Каель летів над містом, коли відчув її.
Аліана.
Її вогонь.

Він приземлився на дах фортеці — і побачив її внизу, посеред зали тренувань. Полум’я вихорем виривалося з її долонь, руйнуючи все довкола. Очі світилися, мов у істоти з іншого світу.

— Аліано! — крикнув він, але вона не чула.
Її страх і гнів злилися в одне.

Він кинувся вперед, іскри падали на його плечі, обпалюючи шкіру. Але він ішов далі.
Коли доторкнувся до неї — сила вибухнула, і їх відкинуло в різні боки.

Вона задихалась, очі широко розкриті.
— Вони… вони хотіли, щоб я підкорилася. Щоб я згасла, — прошепотіла. — Я не могла.

Каель підвівся, важко дихаючи. Його голос був жорсткий, як лезо:
— Ти могла вбити когось!

— Я захищалася!

— Ти втратила контроль, — рикнув він, роблячи крок ближче. — У світі фейрі це рівнозначно смерті.

Її обличчя спалахнуло образою й болем.
— Ти говориш, ніби ніколи не втрачав контроль.

— Я вчився тримати себе в руках, — сказав він. — Бо знаю, що трапляється, коли дозволяєш силі керувати замість тебе.

— То навчи мене! — вигукнула вона. — Але не кричи, наче я твій ворог!

Тиша. Їхні дихання злилися.

Каель зробив крок ближче, і раптом — тиша луснула.
Його рука схопила її зап’ястя, не сильно, але твердо.
— Ти навіть не уявляєш, з чим граєш, — прошепотів він. — Твоя сила — як моє прокляття. І якщо ти не навчишся її контролювати, вона знищить тебе.

— Може, я й не хочу контролювати, — відповіла вона. — Може, я просто хочу бути живою!

Мить.
Вітер стих.
Їхні погляди зчепилися — полум’я і крига.

Каель відпустив її різко, ніби доторкнувся до вогню, що обпік серце.
— Ти не розумієш, — сказав тихо, майже хрипло. — Це не гра, Аліано. Якщо ти втратиш контроль, вони прийдуть за тобою. І я не зможу тебе врятувати.

— А якщо вже запізно? — спитала вона. — Якщо я вже згораю?

Він мовчав довго. Потім лише прошепотів:
— Тоді я згорю разом із тобою.