На вершині найвищої арки нового міста стояли Ауреела і Арей, тримаючи за руки дітей — смарагдово-рубінових та молочно-перламутрових, маленькі крильця яких сяяли у променях сонця. Вони дивилися вниз на місто: лабіринтові балкони, золоті арки, смарагдові й рубінові вітражі, садові лабіринти та фонтани — усе це переливалося яскравими кольорами, немов живий кристал.
Діти сміялися, махали крилами, гралися магією світла і тіні, відчуваючи гармонію всього світу. Їхні перші магічні спалахи, легкі і ніжні, танцювали у повітрі, немов кольорові вогники, і відбивалися у вітражах, золотих деталях і кованих арках.
Ауреела ніжно притиснулася до Арея, а їхні крила розкрилися, створюючи невеликий купол світла і тіні, який окутував їхню сім’ю, символізуючи любов, захист і єдність поколінь.
Знизу, на площах і терасах, всі мешканці міста — ангели й падші — дивилися вгору з посмішками, обіймалися, ділилися дотиками і легкими поцілунками, радіючи, що нове покоління росте у світі гармонії, довіри і поваги.
Сонце заходило, відкидаючи золоті, смарагдові та рубінові відблиски на вулицях і садах, а лабіринтові арки і балкони ставали майже прозорими у світлі вечірнього сяйва. Місто дихало, наповнене сміхом, любов’ю і магією — живим свідченням того, що світло і темрява можуть співіснувати в гармонії вічно.
І у цей момент Ауреела і Арей разом із дітьми зробили перший крок вниз із арки — крок у життя, яке повністю належало їм і їхньому поколінню. Їхні крила розправилися, діти сміялися, а місто під ними сяяло, мов живий організм, втілюючи любов, свободу і мир, що тепер залишалися назавжди.
Світло і тінь перепліталися у досконалій гармонії. І це був фінальний кадр нового світу — життя, народжене з любові, сили і взаємоповаги, що триватиме вічно.
#946 в Фентезі
#3306 в Любовні романи
#863 в Любовне фентезі
падіння творця і нове місто та покоління, ангели і демони, любов біль взаємопорозуміння
Відредаговано: 26.01.2026