ГЛАВА. СВЯТО ПЕРШОГО МІСЯЦЯ СВОБОДИ

Місто сяяло на заході сонця: мармурові вулиці відбивали рожево-золоті промені, кристали в повітрі мерехтіли, а троянди та лілії в садах і вазах наповнювали повітря ніжним ароматом. Для святкування усі пари й мешканці міста вийшли на площу перед відновленим храмом.
Праведна і Падший демон стояли поруч на високій арці, дивлячись на всіх, хто зібрався: ангели і падші сміялися, обіймалися, трималися за руки, обмінювалися ніжними дотиками і поцілунками.
— Подивись, — прошепотіла Праведна, торкаючись його плеча, — вони щасливі, і ми це зробили разом.
— І будемо робити далі, — відповів він, стискаючи її руку. — Свобода — це наша сила.
Сердечник і Темний Вогонь сміялися, тримаючи один одного за плечі, а Лунна Крила і Тінь Лісу ніжно цілувалися під світлом ліхтарів. Зоряний Пил і Кровавий Лотос обіймалися, переглядаючись із сяючими очима, а Серце Небес і Тінь Шепоту разом піднімали келихи з прохолодною магічною водою, пестячи один одного поглядами.
Музика наповнила площу: Сонячна Пісня і Темна Мелодія почали співати, створюючи гармонію світла і тіні, і всі пари не могли стримати усмішок, обіймів та легких поцілунків, які виникали природно, від серця.
Блискавка Чистоти і Нічний Грім кружляли у танці, їхні дотики і сміх іскрилися у повітрі, а Срібний Лист і Тіньний Корінь дбали, щоб природа і квіти навколо сяяли в унісон з радістю людей.
Крижана Луна і Вогняне Серце, Золотий Клинок і Темний Шторм, Небесна Іскра і Тіньова Іскра, Сутінкова Зірка і Червоний Туман — усі вони обіймалися, цілувалися, сміялися, іноді обмінюючись ніжними поглядами і легкими поцілунками, які робили свято ще теплішим.
Праведна підняла руку, і тиша на мить охопила площу.
— Сьогодні ми святкуємо не просто свободу, — промовила вона, — а любов, довіру і гармонію, які ми створили разом.
Падший демон стояв поруч, торкаючись її плеча, і його голос лунав у думках усіх присутніх:
— Ми побудуємо цей світ разом. Світло і темрява, ангели і падші — всі ми тепер рівні. І кожна любов тут — наша сила.
Люди і пари вибухнули оплесками, сміхом і обіймами. Хтось обмінювався ніжними поцілунками, хтось просто тримав руку коханого. Місто ожило у гармонії, де відчуття тепла, любові і взаємоповаги панувало всюди.
Свято розтягнулося на всю ніч: музика, сміх, обійми і поцілунки, теплі слова, легкі дотики — усе це стало символом нового життя. Кожен ангел і падший відчував себе щасливим і потрібним, а місто стало не просто домом — воно стало символом любові, єдності і свободи.
І навіть у найтемніших куточках міста, де раніше панувала тінь, тепер панувало світло — світло сердець, об’єднаних любов’ю і довірою.