ГЛАВА. БИТВА ПАДШОГО З ТВОРЦЕМ

Площа перед храмом встелена уламками — залишки мармурових колон і кристалів. Падший демон стояв у центрі, його крила розправлені, темна аура огортала все навколо. Він глянув на Творця, який з’явився в сяйві світла, намагаючись підняти бар’єри і відновити порядок.
— Ти думаєш, що твої закони стримають мене? — промовив падший демон, його голос розлітався по руїнах, як грім.
— Я… я керую всім! — відповів Творець, але його слова звучали слабко перед тиском темної аури.
Вони зустрілися посеред площі, магія світу спалахнула навколо. Світло і тінь перепліталися у вибухах енергії, що розривали повітря. Падший демон бився не лише рукою і силою, а думкою і волею — кожен удар, кожен рух телепатично передавався до її свідомості, наче вона була свідком цього бою, не втручаючись фізично.
Творець кидав закони і бар’єри, намагаючись обмежити його, але темрява падшого стискала простір і руйнувала кожен щит.
— Твої правила мертві! — кричав демон, і хвиля темної магії розсікла храмовий купол, уламки летіли в усі сторони.
— Ні! — вигукнув Творець, спробувавши захопити контроль над простором, але його сила слабшала під тиском темної енергії.
Їхній бій був не лише фізичним, а духовним і магічним: удар у думки, спалах сили, який пробивався крізь бар’єри, зміщував гравітацію, руйнував кристали. Падший демон посилював свої удари, використовуючи гнів, зраду і рішучість.
— Ти наказував карати, але сам не покарав! — його голос розривав простір і думки Творця, — тепер ти відповідаєш за беззаконня!
І кульмінаційний момент настав: демон зібрав усю свою енергію, його темна аура розросталася, наче буря. Він націлився прямо на серце Творця, не фізично, а через магію, волю і силу, що руйнувала основи його існування.
Світло Творця спалахнуло останнім спалахом на площі, а потім все стихло. Падший демон стояв серед руїн, його аура повільно розсіювалася, а Творця не було — його тіло і дух розчинилися, залишивши лише відлуння його сили в повітрі.
— Він… мертвий, — промовив демон тихо, відчуваючи пустоту і одночасно свободу, що прийшла з падінням Творця.
Місто залишилося без свого творця, закони зруйновані, а хаос і темрява заповнили вулиці.
Праведна, спостерігаючи це з балкону, відчула не страх, а важку реальність: світ, який вони знали, змінився назавжди. Тепер залишалося лише вижити і знайти спосіб врятувати те, що ще можна було зберегти.