ГЛАВА. ПЕРШІ ПРОЯВИ СИЛИ ПАДШОГО

Темрява підходила до меж міста ангелів, тягнучись довгими тінями між вежами та арками.
Праведна стояла на балконі Великого Храму. Світло її крил охоплювало площі, намагаючись зберегти дисципліну серед ангелів.
І тут він з’явився.
Не тією масою, яку можна було б побачити одразу.
Його аура, його присутність розтілилася по повітрю — темна, холодна, і одночасно тремтлива, пульсуюча золотом і ніччю.
Навіть найбільш витривалі ангели здригнулися від відчутного тиску його сили.
Молодші ангели відступили на кілька кроків, тримаючи мечі, щити і магічні кристали.
— Що це? — прошепотів один, очі широко розкриті.
— Це… він, — промовив старший воїн, голос низький, але суворий. — Тільки сила його не та, що ми знали.
І справді: його крила, що світяться тінню і світлом одночасно, розкрилися над містом, і тінь від них лягла на площі, на стіни, на кришталь шпилів.
Промінь його погляду пробіг по вулицях і викликав у кожного ангела спогади, які вони не повинні були пам’ятати: страх, суміш любові і зради, відчуття сили, якої не можна ігнорувати.
Праведна відчула холод, який простягнувся по всьому місту.
— Він сильніший, ніж будь-хто міг очікувати, — тихо сказала вона сама собі.
— Його сила не просто фізична… вона пульсує у свідомості, вона впливає на серця.
На площах ангели намагалися тримати стійку, але деякі впали на коліна, охоплені внутрішнім страхом.
— Збирайтесь! — крикнув командир. — Не дозволяйте йому проникнути далі!
Але тінь падшого не просто проникала — вона просочувалася у кожен камінь, кожне серце, кожну думку, викликаючи суміш страху і тривоги.
Праведна дивилася з балкону, відчуваючи, як аура падшого наповнює місто:
— Це не просто військова загроза… — промовила вона. — Це перевірка наших сердець і нашого світла.
Вона відчула внутрішню боротьбу кожного ангела, кожного воїна.
І розуміла: якщо вони втратять віру, навіть на мить — падший використає це.
Її крила стиснулися довкола, світло загострилося, мов щит.
— Тримайте позиції! — наказала вона. — Не дайте страху розірвати вас!
І місто, напружене та величне, затремтіло під першими проявами його сили, усвідомлюючи: війна вже почалася, навіть якщо вона ще не торкнулася зброї.