ГЛАВА. ПІДГОТОВКА МІСТА АНГЕЛІВ

Праведна стояла на балконі Великого Храму.
Її крила сяяли холодним світлом, але погляд був уважний і напружений.
Перед нею розкинулося місто ангелів.
Величні мармурові площі, кришталеві арки та шпилі виблискували чистим світлом, але зараз воно здригалося від напруги, відчутої серед мешканців.
На площах збиралися ангели: одні на бронзових стійках з мечами і щитами, інші готували магічні бар’єри, ще інші — об’єднували свої крила в лави для швидкого маневру.
Кожен рух був точним, але тривога проступала у поглядах.
Місто дихало напругою.
Стратегічні арки і вузькі вулиці були зміцнені кришталевими бар’єрами.
Вежі, з яких колись простягався лише холодний спокій, тепер були обладнані сторожовими постами.
Кожен ангел знав: темна сила наближається, і падший не просто повернувся — він оновлений і сильніший, ніж будь-коли.
Праведна піднялася на край балкону.
Вона відчувала, як її світло переплітається з силою ангелів, але кожен дотик падшого вже відлунював у місті.
Він не атакує зараз, — думала вона. — Він спостерігає, обирає момент. І ми повинні бути готові.
Вулиці наповнилися сигналами та командами. Ангели мовчки рухалися, розставляючи бойові пости, перевіряючи бар’єри, координуючи патрулі.
З кристалів, вмонтованих у шпилі, струмувало світло, готове вибухнути захисною енергією при першому натиску темного впливу.
Праведна відчувала кожну тривогу, що пробігала містом:
— Суспільна дисципліна тримається, але серця тріпочуть, — промовила вона самій собі.
— Ангели відчувають, що він наближається. І вони праві.
Вона бачила, як молодші ангели тримають мечі трохи напружено, а старші — підкорюють страх суворою дисципліною.
Кожен з них знав, що падший — не просто ворог, а сила, яка перевірить кожного на міцність і лояльність.
З балкону Праведна простягнула руку над містом.
Її світло огортало площі, наче тихий щит, підсилюючи впевненість ангелів і нагадуючи їм, що вона поряд.
Але вона також відчувала, що сила падшого вже пробудилася, і місто — хоч і блискуче і величне — може тріснути, якщо він зробить перший хід правильно.
Я мушу діяти швидко, — думала вона, — контролювати стратегічні позиції, координувати сили і передбачати його хід.
Ця війна не почалася ще фізично, але її пульс відчутний у всіх серцях.
Світло її крил похитнулося, а місто дихало під її поглядом: величезне, дисципліноване, напружене.
І Праведна знала: це лише початок — справжній удар ще попереду.