ГЛАВА. ПРАВЕДНА: СТРАХ І СТРАТЕГІЯ

Праведна стояла на балконі Великого Храму, дивлячись вниз на місто ангелів.
Марму́рові площі, кришталеві арки, високі шпилі — усе сяяло холодним світлом.
Вона відчувала, як це світло тремтить, реагуючи на те, що вже наближається з темного міста падшого.
Її серце билося спокійно, але всередині — тонкий, непомітний страх.
Він повернувся. Не як ангел. Не як ворог… а як зміна, яку світ не очікував.
Її думки прокручували кожен момент їхніх минулих зустрічей: коли вона назвала його падшим, коли він створив своє місто, коли його мешканці прокинулися.
Він досі кохає мене…
Але не пробачив зради.
Тінь його присутності здавалася повсюди, навіть тут, серед світла.
Праведна зробила крок уперед, крила легенько розкрилися.
Страх — не слабкість, — подумала вона. — Страх — це сигнал, що треба діяти розумно.
Вона оглянула місто.
Ангели збиралися на площах і в коридорах між арками. Їхні погляди були схвильовані, деякі тремтіли від невідомого передчуття.
Вони ще не знають, що він змінився…
Що його сила вже пробудила мешканців його світу…
Що війна почалася всередині його темного міста, навіть якщо зовнішньо все ще тихо.
Її пальці стискали перо на посоху, який завжди був поруч.
Ми не можемо дозволити йому піднятися на наші площі без підготовки. Ми повинні бути сильнішими… стратегічно сильнішими.
Праведна підняла голову і подивилася на небо.
Там, далеко, крізь хмари, вона уявляла його темне місто, його крилаті тіні, його золоті й нічні очі.
Я боюся його сили… — подумала вона чесно. — Але я не можу показати цього страху. Не ангелам. Не Творцю. Не йому.
Її крила стиснулися довкола, як щит.
Я маю підготувати місто. Відновити дисципліну серед ангелів. Передбачити його хід. Кожен рух. Кожну слабкість.
І водночас вона відчувала внутрішнє тяжке роздвоєння:
Він був моїм коханням. Він досі є. Але він зрадив мене. Я не можу пробачити.
Як зупинити його і зберегти себе?
Світло її крил похитнулося, холодні промені мерехтіли над містом.
Праведна знала: війна вже почалася в серцях, а зовнішній бій — лише питання часу.
І коли він прийде… — подумала вона, — я повинна бути готовою не лише фізично, але і морально. Я повинна бути світлом, яке не зламає його силу, але стримає її.
Її погляд сповз вниз по площах, де ангели починали займати позиції, спостерігали один за одним і відчували напругу.
Війна буде жорсткою… і я повинна вижити, щоб перемогти.
І в цю мить, коли місто затремтіло під вагою наближення темної сили, Праведна відчула: страх — не ворог. Страх — це ключ, який допоможе їй мислити чітко і діяти точно.