ГЛАВА. ВІЙСЬКО ПАДШОГО

Він стояв на високій площі міста, де тіні від вузьких арок і високих дахів створювали майже коридор зі світла й темряви.
Мешканці міста вже прокинулися частково: старі, діти, ремісники — усі відчували присутність свого творця, але пам’ять їх була ще розірвана, як полотно, на якому залишилися лише обриси образів.
Він підняв руки — і темрява навколо легенько коливнулася, немов підкоряючись диханню.
— Ви пам’ятаєте мене, — сказав він низьким, владним голосом. — Не все відразу, але пам’ять повернеться. І разом ми станемо силою, яку світ світла не зможе ігнорувати.
Пробудження
Спершу мешканці тремтіли, не розуміючи, чому їхні серця починають згадувати.
Дівчина, що продавала тканини на ринку, раптом відчула тепло його погляду і згадавши сміх інших дітей, які гралися поруч.
Старий коваль зрозумів, чому камінь під його руками пам’ятає форму молота, наче його навчили самі ангели.
— Ти… наш творець? — спитав один із юнаків, голос його тремтів.
— Так, — відповів він. — Але не лише творець. Я той, хто принесе вам пам’ять і силу.
Тіні вулиць коливалися, і поступово кожен мешканець відчував, що він не просто стоїть поруч, а є частиною однієї сутності, яку він створив.
Нове об’єднання
Він підняв руки вище, і його крила розкрилися повністю, як живий щит із тіней і світла одночасно.
Місто відчуло силу і відобразило її в архітектурі: гострі шпилі здавалося тремтіли, скульптури нахилилися, а канали темної води закрутилися м’якими вихорами.
— Хто зі мною? — запитав він.
Мешканці відчули спогади свого життя, відчули дотик його створеної сили і одночасно пам’ять про все, що він колись дав їм.
Один за одним вони піднімали руки і кивали, відчуваючи внутрішню готовність боротися і захищати своє минуле.
— Я зі мною! — лунало вулицями, змішуючись із темрявою і світлом.
Його присутність зростала. Кожен крок, кожне махання крил відроджував частину міста, яку він створив, і поступово вони ставали єдиною силою — військом, яке не знало сумнівів і не боялося смерті.
Сила пам’яті
— Пам’ятайте! — прокричав він. — Все, що було стерте, зараз повертається. Все, що забули — стає нашою зброєю!
Вулиці міста наповнилися світлом і тінню одночасно.
Мешканці відчули силу не лише фізично, а й духовно: вони знали один одного, відчували, що вони частина більшого, ніж вони самі, частина сили, яку не можна перемогти словом чи мечем.
— Готуйтеся! — промовив він. — Світ світла отримає відповідь, і ми не будемо чекати милості.
Його очі блиснули золотом і ніччю, і місто, оживлене його силою, відповіло йому: військо падшого готове.