ГЛАВА. ТІ, ХТО НЕ ПРИКИДАЛИСЯ СВІТЛО

Демонів не творили —
їх випустили.
Вони народились у щілинах між заборонами,
у бажаннях, які не наважились назвати вголос,
у болю, що не отримав молитви.
Їхні крила не прикрашали небо.
Вони різали повітря.
ЛАДОМИР
Його тіло було створене для близькості й небезпеки.
Шкіра — темна, тепла, з відблиском вина. Уздовж ключиць — тонкі шрами, наче нігті залишили слід після обіймів, що тривали надто довго.
Волосся — чорне, густе, спадало на плечі, інколи приховуючи очі — червоні, живі, уважні.
Крила — винно-червоні, важкі, з кістяними шипами біля основи. Коли він їх розкривав, повітря густішало, наче любов ставала володінням.
Він усміхався повільно.
Так усміхаються ті, хто знає: тебе не тримають — ти сам лишився.
МОР
Його тіло було мовчанням після крику.
Бліда шкіра з синюватим відтінком, холодна на дотик. М’язи — не для сили, а для витривалості.
Очі — чорні, без блиску, але уважні. Він дивився так, ніби вже провів тебе до межі — і повернувся сам.
Крила — чорні, кістяні по краях, місцями з оголеними сухожиллями. Вони не махали — вони тягли за собою тінь.
Він не лякав смертю.
Він робив її тихою.
ГРОМ
Його тіло було бунтом.
Високий, широкий, з м’язами, що жили власним життям. Шкіра — темно-синя, мов ніч перед бурею.
Очі — електричні, блискавичні. Волосся — коротке, скуйовджене, завжди ніби під напругою.
Крила — рвані, темно-сині, з іскрами між перами. Коли він рухався, повітря тріщало.
Він не карав.
Він повертав удар.
ВЕЛ
У нього не було крил.
Лише тінь, що тягнулась за спиною, змінюючи форму — інколи як крила, інколи як руки.
Його тіло — худе, гнучке, шкіра темна, ніби ввібрала всі ночі світу. Очі — золоті, надто розумні.
Пальці — довгі, з чорними нігтями, завжди теплі.
Він нахилявся близько, говорив тихо,
і ти сам хотів почути те, що зруйнує тебе.
ЖИВА
Її тіло було дикістю.
Повні стегна, сильні ноги, шкіра з зеленуватим відтінком, мов мох після дощу.
Волосся — темне, розпатлане, завжди пахло землею.
Одне крило — з листя й жил, друге — з плоті й крові. Вони рухались незалежно.
Вона не лікувала.
Вона дозволяла вижити — навіть ціною втрати невинності.
ВОГНЬ
Його шкіра була обпаленою.
Чорні ділянки змінювались червоними, ніби вогонь ніколи не згасав.
Очі — яскраві, живі, небезпечні. Волосся — довге, темне, інколи димилось.
Крила — обгорілі, з тріщинами, крізь які виривався жар.
Він сміявся, коли щось руйнував.
Бо знав: після попелу завжди щось росте.
ВІТЕР
Його майже неможливо було втримати поглядом.
Тіло — худорляве, рухливе, з блідою шкірою. Волосся — світле, різної довжини, завжди в русі.
Крила — рвані, легкі, змінювали форму.
Він з’являвся і зникав між подихами.
Він не вірив у долю.
І саме тому був небезпечний.
КУПАВА
Її тіло було святом.
Гладка шкіра з вогняним відблиском, груди, що підіймались повільно, впевнено. Очі — темні, вологі, усміхнені.
Крила — з води й вогню, текли і палали водночас.
Вона не спокушала.
Вона дозволяла.
БІЛОЧОР
Його тіло було дзеркалом.
Темна шкіра з блиском, у якій відбивались інші. Очі — срібні, глибокі.
Крила — чорні, гладкі, дзеркальні.
Він бачив твою тінь раніше за тебе.
І не відводив погляд.
РОЖАН
Його тіло було шрамом.
Сильне, витривале, з численними слідами — не від боїв, а від виборів.
Очі — темні, важкі.
Крила — мов рубці, натягнуті, болісні.
Він давав свободу.
Навіть якщо вона боліла.
НАВ
Його тіло складалось із тіней інших.
Обличчя — змінювалось. Очі — порожні.
Крила — з темряви, що шепотіла.
Він не забирав пам’ять.
Він нагадував.
ЗОР
Він був ніччю без зірок.
Темна шкіра, холодний погляд, голос — різкий, чесний.
Крила — чорні, матові, поглинали світло.
Він не давав надії.
Він давав правду.
КРОВ
Її тіло було живим пульсом.
Червона шкіра, блискуча, тепла. Серце билося видно.
Очі — дикі, жадібні до життя.
Крила — з живої крові, рухались, текли.
Вона не жертвувала.
Вона хотіла.
Вони стояли разом.
Тринадцять.
І між ними — порожнеча.
Місце, де мав бути ще хтось.
Простір там болів.