5 Глава

    І ось цей день настав! День напередодні Нового року! Завтра втіляться в життя нові мрії та сподівання, нові пригоди, нова історія. Розпочнеться відлік нового року… Проте все це буде завтра, а сьогодні усі в передчутті, адже впевнені, або дуже сподіваються та надіються на краще майбутнє,  на світлі почуття,  на те, що знайдуть справжнє кохання, досягнуть поставлених планів та мети…

    Сергій та Вадим домовились докупити деякі продукти для святкового столу. Дівчата вже були на місці й готували вечерю. Хлопці швидко придбали фрукти, торт та шампанське й вирушили за місто на допомогу Олі та Ліні.

    Коли під’їхали до будинку, Вадим промовив, розглядаючись навколо:

 - Гарна місцина!

 - От бачиш, а ти не хотів їхати,– виходячи з авто, сказав Сергій.

    Вони взяли пакети та попрямували до будинку. З кухні до них вийшла Оля:

 - О! Добре, що ви вже є! – зраділа дівчина й змовницьки зиркнула на Сергія, – Неси ці пакети на кухню, а ти, Вадиме, йди  у вітальню, там потрібно Ліні допомогти прикрасити ялинку.

 - Заодно й познайомитесь, – поплескав його по плечі Сергій.

    Вадим увійшов у затишну вітальню. Усе прикрашено яскравими гірляндами та наповнено ароматами хвої та кориці, в каміні потріскують дрова й горить вогонь. Над каміном висить велика плазма й по ній йде фільм «Три горішки для Попелюшки». В кутку, біля вікна стоїть невеличка ялинка. Біля неї на стільці спиною до нього стоїть блондинка у білій в’язаній сукні. Дівчина ще не помітила Вадима, тому наспівує в унісон Попелюшці й чіпляє на ялинку прикраси. Вадим, немов зачарований, спостерігає за її рухами, слухає таку знайому мелодію… Дівчина обережно узяла верхівку у вигляді ангела і, ставши навшпиньки, потягнулася вгору і почепила її на почесному місці. Та не втримавши рівноваги, почала падати… Вадим миттю пересік кімнату й підхопив дівчину на руки. Їхні погляди зустрілися і він потонув у блакиті її очей.

 - Це ти?.. – здивовано промовив Вадим, адже впізнав свою незнайомку.

 - Я…, - усміхнулась вона.

 - Я так довго шукав тебе, - прошепотів Вадим.

 - А я так довго чекала на нашу зустріч…

    Вони дивились одне на одного й не помічали нікого й нічого навкруги. Вадим просто не міг повірити у своє щастя, адже те, що відбувалося, було справжнім новорічним дивом.

 - Може вже опустиш мене на землю? – усміхнулась вона.

 - Ой, вибач!

 - Я – Ліна. – сказала дівчина.

 - Вадим.

 - О, бачу, ви вже познайомилися, – промовила Оля, увійшовши в кімнату разом з Сергієм.

    Весь вечір Вадим та Ліна розмовляли про все на світі. Дівчина розповіла Вадиму, як тоді опинилась біля нього. Виявляється, їй тоді зателефонували з роботи і повідомили про термінове відрядження. Ліна швидко попрощалася з друзями й вибігла на вулицю. Вона поспішала й саме переходила дорогу, коли помітила аварію. Дівчина кинулась до хлопця, але він знепритомнів, тому вона, взявши його мобільний, зателефонувала по останньому номеру, що був у журналі викликів. Голос по той бік видався їй знайомим, але вона не мала часу на роздуми, тому повідомивши про аварію, залишила місце події.  Та не було й дня, щоб Ліна не згадувала про постраждалого хлопця. Вона хвилювалась за нього, адже навіть не підозрювала, що це Вадим – хлопець з подвійного побачення.

    Сергій та Оля час від часу позирали на своїх друзів і раділи, що вони нарешті познайомились і знайшли одне одного. З першими секундами півночі зустріли Новий рік, випили шампанське та загадали бажання. Сергій та Оля усамітнилися в кімнаті на другому поверсі, а Вадим та Ліна залишились у вітальні. Закохані сиділи біля каміна й розповідали одне одному про своє життя. При розмові Ліна автоматично заправила пасмо волосся за вухо й Вадим помітив її сережку, що засяяла у відблисках полум’я вогню.

 - То ось у чому справа? – усміхнувся він.

 - Не зрозуміла? – здивовано глянула Ліна.

 - Твої сережки у вигляді крил, – пояснив він, - Я тоді, напевно, їх помітив перед тим, як відключився, і подумав, що ти ангел.

 - Враховуючи, що моє повне ім’я Ангеліна, то так, щось від ангела в мене таки є, – усміхнулась вона.

 - Ти – мій персональний ангел, – наблизився до неї Вадим і прошепотів, доторкаючись до її губ, - Ангел зі срібними крилами…

    Їхні губи злилися в довгому, такому п’янкому першому поцілунку…

    Новий рік вступив у свої законні права, за вікном падав лапатий сніг, а ангели на небі були щасливі, адже сьогодні поєднались дві половинки одного цілого…

КІНЕЦЬ…

       Присвячується моїй тітці Любі. Ваш подарунок надихнув мене до написання цієї історії :)