1 Глава

                                                                                                          Можливо, ангели летять у небеса,

                                                                                                           Але і на землі бувають теж дива…

                                                                                               У деяких людей є два крила,

                                                                                                        Не видимі та чисті, мов сльоза…

                                                                                                       Та бачать крила ті, лиш одиниці,

                                                                                     У кого світлі помисли

                                                                                       Та не затьмарені зіниці…

                                                                                                                                 (Оксана Грицина)

     Рідко таке буває, особливо в наш час, але зима вступила у свої права саме першого грудня, оскільки тоді почав падати перший сніг. Не дрібний та мокрий, я к зазвичай це буває, а рясний, пухкий та лапатий. Усе вмить вкрилося пухнастою ковдрою першого снігу. Після похмурої та мокрої осені, після сірих туманів та сирої погоди, стало білосніжно чисто й настрій вмить підскочив вгору в передчутті новорічних свят. Навіть в повітрі відчувався дивний передсвятковий мандраж. Як колись у дитинстві, пам’ятаєте, коли чекаєш на подарунки, ялинку, святкування… Оте дивовижне відчуття чекання свята,  це тремтіння, що пронизує тіло, ця невимовна радість, що огортає кожну клітинку. Скажете, таке буває лише у дитинстві, а ось і ні! Такими відчуттями наповнились усі, коли прокинулись і, вийшовши на вулицю, помітили, що все вкрито снігом. Це немов засинаєш сумної осені, а прокидаєшся святковою зимою, не лише на календарі, але й у реальному житті. Проте, саме сніг в нашій історії зіграв важливу роль…

     Вадим поспішав, адже страшенно спізнювався і не на що-небудь, а на власне побачення. Сергій телефонував йому декілька разів і повідомив, що його вже чекають. Сергій – це його найкращий друг ще з студентських часів. Саме він і запропонував Вадиму піти на це подвійне побачення. Але все по порядку…

    Отож Вадим та Сергій навчались у одному вузі на архітектурному факультеті. Потім доля їх звела на одній роботі  у приватній будівельній фірмі. Так разом працювали й товаришували. На роботі Сергій познайомився з Олею, яка працювала там дизайнером, і в них закрутився службовий роман, який триває й до сьогодні. Так ось у Олі виникла нав’язлива ідея познайомити Вадима з своєю подругою Ліною, ось тут і Сергій запропонував влаштувати подвійне побачення. Для Вадима та Ліни це подвійне побачення всліпу, адже вони до сьогоднішнього дня раніше ніколи не зустрічалися.

    Ліна працює  художником-модельєром, є натурою піднесеною та творчою, тому перебувала у своєму сюрреалістичному світі нових творчих ідей та задумів, тому не мала часу на хлопців. Оля завжди говорила, що Ліна «літає в хмарах й не помічає простих смертних». Подруга взялася за влаштування її особистого життя, адже Ліна сама цим займатися не збиралася, принаймі найближчим часом, це точно.