Крики всередині
ГЛАВА 13. Тиша, яка стала домом
Колись тиша її лякала.
Вона означала самотність.
Порожнечу.
Відсутність.
Зараз…
вона стала домом.
Одного вечора Аліна сиділа біля вікна.
Без телефону.
Без музики.
Без думок, які кричать.
І вперше…
всередині було тихо.
По-справжньому.
— Ти щаслива? — запитала Оля в повідомленні.
Аліна довго дивилась на екран.
І відповіла:
«Я спокійна.»
І це було більше, ніж щастя.
Вона зрозуміла головне:
щастя — це не піки.
Не емоції на максимумі.
Це стан, в якому тобі не потрібно тікати.
Ігор обійняв її того вечора.
— Ти інша, — сказав він.
— Я стала собою, — тихо відповіла вона.
Вона більше не шукала сенс в інших.
Не чекала, що хтось заповнить її.
Бо вона вже не була порожньою.
Стоячи перед дзеркалом, вона сказала:
— Я вдома.
І це було не про місце.
Це було про стан.
#1005 в Сучасна проза
#83 в Не художня література
Відредаговано: 08.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
