Крики всередині
ГЛАВА 12. Без масок
В якийсь момент Аліна зрозуміла:
вона більше не хоче подобатися.
Нікому.
Навіть тим, хто поруч.
Це проявлялось у дрібницях.
Вона могла сказати «ні» — і не пояснювати.
Могла мовчати — і не відчувати провини.
Могла не усміхатись — якщо не хотілось.
І світ… не зруйнувався.
— Ти стала холоднішою, — сказав хтось на роботі.
Аліна не образилась.
— Ні. Я стала чеснішою.
І це була різниця, яку розуміють не всі.
З Ігорем теж стало інакше.
Глибше.
Але без залежності.
— Ти не тримаєш мене, — сказав він одного разу.
— Бо не боюсь, що ти підеш, — відповіла вона.
— А якщо піду?
Пауза.
Аліна подивилась прямо.
— Я буду сумувати. Але не зламаюсь.
І в цій відповіді була її сила.
Вона більше не будувала життя навколо любові.
Вона будувала себе.
І любов… просто була поруч.
#1006 в Сучасна проза
#83 в Не художня література
Відредаговано: 08.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
