Переїзд

Олеся підіймала останню коробку, їй вже неабияк кортіло рознести речі та сісти відпочити, краплини поту стікали по всьому тілу, не зважаючи на те, що на дворі була середина осені. Нарешті поставивши останню коробку, дівчина сіла відпочити. Олеся була молодою дівчиною 25 років, темно-каштанове волосся спадало на плечі, а карі очі виражали якийсь спокій та водночас настороженість, бліда шкіра тільки підкреслювала темні брови, та очі, а пухкі рожеві губи робили ії схожою на ляльку. Вона працювала журналістом, писала про різні містичні явища, вона працює з дому, тому їй не важко було домовитись з керівництвом, дівчині подобалась її робота, хоча вже і стала рутиною. Вона переїхала сюди з метою нарешті зажити окремим життя, окремим від батьків, вона дуже любила своїх батьків, але твердо вирішила, що діти повинні жити  окремо від батьків, до того ж, вона завжди мріяла переїхати до Львова, збирала на власний дім. Львів здавався ій чарівним, Олесю дуже вразила архітектура, та кількість театрів, музеїв, вона закохалась в це місто.Вона переїхала середній дім у спальному районі Львова, навкруги стояли жовті  дерева, у повітрі пахнуло останніми пирогами та яблуками , дівчина почала розбирати речі, та розставляти іх на свої місця.Робила це аж до самого вечора, і ,нарешті, всі речі були розкладані. Прийнявши душ, вона лягла, хотіла поміркувати про наступну статтю, та сон швидко охопив її в солодкі обійми. Серед ночі Олеся прокинулась від незрозумілого шуму, в кімнаті щось шкряботілось в кутку. Їй навіть здалось, що там була якась тінь, сон як рукою зніло, вона ввімкнула світло, але вже нічого не було, назвала себе пароноїком та знову лягла спати, і заснула, але в середині дівчини почали зароджуватися тривога та страх...