Життя та час

Час

Час нікого не лікує, це дитяча маячня.
Час нас ранить та гвалтує,
Забирає в нас всі почуття.
Минають дні, минає час,
А він все далі не лікує.
Кудись біжить, кудись прямує,
Але вже точно не до нас.

28.07.2023

Я все ж жива 

Цвіте душа, живу і я.
Іду на поклик мрій у забуття,
Ламаю двері та замки
Знаходжу нові я шляхи,
Бо я живу і вчуся жити.
Боюсь, але все ж таки іду,
На поклик долі, мрії, вогню,
Який палає у мені.
Я все ж живу, я все ж існую 
І також існуєш ти 

18.03.2022

Сидячи на підвіконні та легенько попиваючи каву вона марила думками про відпочинок, кохання та турботу якої так не вистачає їй.

З кожним ковтком вона придушувала надії про хороше майбутнє яке б принесло море радості та наповнило її сповна, але вона спустошена та розбита, як та ваза яку нещодавно викинула після чергової сварки з псевдо коханим, яка привела до кінця.

Протягуючи руку праворуч в надії найти там пачку цигарок вона помічає лишень запальничку.

Та ж як вона могла забути вона все спалила в той вечір після того мужчини, який задурманив їй розум колись у довбаному барі... ну так це саме той псевдо колишній якого вона так скажемо любила.

Встаючи з підвіконня та прямуючи по кімнаті вона зіштовхується із клятими спогадами які до біса палкі шалені, але ж і болючі.

Кидаючи погляд на ліжко вона бачить цигарки, але не її, а того мужчини. Він палив Мальборо після кожного інтиму з нею, а можливо і зі всіма.

Вона їх не любила, але бажання попалити було сильніше. Ви скажете, що вона залежна — ну напевне так, вона залежна від цигарок кави та недооцінених романів в яких ідеалізують кохання якого ж зовсім не існує.

Спалюючи одну сигарету вона втрачає зв'язок з реальністю вона губиться в часі падає в сльозах з розумінням, що її використали та розбили.

(Ну ж за що? Що зі мною не так!)

Вона кричить б'ється в істериці просить допомоги, але ж вона самотня лежить на підлозі захлинається в сльозах які на смак як полин такі ж гіркі.

Марить, бачить мужчин які колись були її, а тепер колишні які принесли достатньо болю. Втрачає свідомість, не приходить до тями. Йде за якимось мужчиною, на вигляд він кримезний, надійний та красивий.

Веде за собою, мовчить, тримає за руку. Зникає. Зникає все довкола і мабуть й вона.

Проходить день, а може й тиждень, вона все ще не прийшла до тями мабуть це кома тіки не як в тексті вона не дає надії на майбутнє. 

Здається кінець.

01.08.2023