VII розділ

Таня призупинилась подивитись куди це Роман зібрався.

- Свєт поглянь він йде з нею. – Таня дивувалась, що у Романа спільного з цією математичкою. 

- Цікаво чим вона йому голову здурила? – Світлана теж не розуміла його дій.

- Не смішно. – обурилась Таня.

- В неї є тачка? – обоє побачили як спрацювала сигналізація у припаркованого авто.

- БМВ? – в цей момент подиву Тетяни не було меж.

- Нічого собі. Я казала, що то не проста дівиця. – переселенка у нас вміє їздити виявляється. Та ще й має авто.

- Мужики на машини не ведуться. – наче заспокоювала себе Таня.

- Але Роман пішов. – Світлана мов констатувала факт злочину.

- Свєт не ятри душу. Сів? – чому він сів у її авто.

- Оце диму наробила. Може вони були знайомі до цього? – бо якось вся ця поведінка дивна.

- Та яке, я б знала. Впала тут на мою голову. – Таня все знає про Романа більше за інших. 

- Тань не падай духом, треба цю інформацію до його дружини довести, одразу відчепиться. 

- Класна ідея. Запросимо її на каву в честь першого дня знань. – кращого приводу годі й шукати.

- Чекай, зараз наберу її. Алло, Надюш, привіт ми тут з Тетяною на каву зібралися, щось смачненьке з’їсти в честь першого дня, не хочеш з нами?

- Що каже? – Тетяна не могла дочекатися схвальної відповіді.

- Йде. 

- Круть.

Домовившись про зустріч вони пішли в кафе неподалік. Невдовзі до них приєдналась дружина Романа.

- Привіт Надюш, маєш гарний вигляд, - промовила Таня.

- Ви теж дівчата. Як перший робочий день? – запитала Надія сідаючи за столик. 

- Ой, ти не повіриш у нас новенька, - відразу видала Світлана. 

- Клас, хто?

- Математичка з Харкова, молоденька. Між іншим твій з нею десь поїхав після уроків. – Не стрималась Таня. 

- Серйозно? Зараз наберу дізнаємось. Алло, Ром, привіт ти де? В епіцентрі, а ясно, Паша підкинув? Ні? А хто? Оксана? Яка Оксана? Ага, зрозуміло, добре, цьомаю.

- Я казала, - одразу ввірвалась в розмову Світлана. 

- Так, вона його до епіцентру підкинула, бо Павло раніше поїхав. – спокійно відреагувала Надя. 

- Ну, ну, - з тонким натяком промовила Таня. 

Надя зробила вигляд, що не почула. Розійшовшись після годинки посиденьок дівчата були собою задоволені. Невеличке зерно підозри було посіяне у Надіній голові і залишалось чекати, коли ж воно зійде.