— Ал-льо, Петя, ти тільки не злись, але я з тобою не поїду. Ти розумієш… я тут трошки подумала і ми не пара. Прощавай!
— Альбіно! Альбіно! Як не пара? Альбіно, зачекай!!! Ну хоч давай зустрінемось і поговоримо?
— Я їду в Мілан з Еріком! Прощавай!
— Яким в біса Еріком?
— Ти його не знаєш! Все, мені час!
Чоловік розгублено дивився на екран мобільного, де світилось фото білявої красуні, що посилала йому повітряний поцілунок.
— Кур-р-рва! — вилаявся він.
Чоловік відкинувся на спинку крісла і закрив обличчя руками, гучно видихаючи.
— Машо, ти вільна в суботу?
— Петро Маркович, в мене троє дітей, по суботам я сплю.
— Дідько!
Чоловік вийшов з кабінету і пішов по коридору, зазираючи у кожні двері у пошуках симпатичних дівчат.
— Настю, хочеш в Одесу?
— Ні, дякую, я краще вдома посиджу.
Він сперся на стіну і задумався — справді, хто з його співробітників погодиться їхати з ним до Одеси? Хіба прибиральниця тьотя Іра, але їй за шістдесят уже і його неправильно зрозуміють. Чоловік дістав телефон і пригадавши пароль від сайту знайомств кинув запит кільком симпатичним дівчатам. За хвилину одна із них відповіла йому:
— Привіт, красунчику, з тобою хоч на край світу.
— На край світу не треба. Львівська залізниця сьогодні о 19.35 З собою мати валізу з речами першої необхідності і вечірню сукню, якщо немає сукні — купимо.
— Ок.
— Що я бляха, кою? — промайнуло у нього в голові, але він повинен був поїхати з кимось!
О 19.40 чоловік ходив по вокзалу, написуючи новій знайомій, але та не відповідала. Він приречено поглянув на годинник — до відправлення 15 хвилин.
— Та шо ти мене штовхаєш? Чого штовхаєш питаю?! Мені квиток до Одеси треба!
Чоловік обернувся на голос.
— Як немає? І шо шо потяг за 15 хвилин відходить? В вас взагалі квитків немає?
— В мене є!!! — викрикнув Петро, у останній відчайдушній спробі не зганьбитися.
Дівчина озирнулась і побачила чоловіка, що розмахував квитком і покликав її до себе жестом. Вона розвернулась і пішла від каси у його бік.
— По чом квиточки?
— Безкоштовно, якщо сходиш зі мною на один захід.
— То ти той… маньячелло львівський?
— Не зрозумів? Можете повторити?
— Ну, кажу, ти не маньяк?
— Ні. Просто моя подруга не змогла поїхати зі мною, а я маю одну важливу справу в Одесі і шукаю супутницю, що могла б мене супроводити.
Дівчина озирнулась довкола і не побачивши нічого підозрілого простягнула руку за квитком.
— Один день.
— Більше я не посмію вас затримувати, — запевнив чоловік.
Вони зайшли в купе, чоловік допоміг дівчині поставити її речі і почав застеляти своє місце.
— Я — Світлана.
— Приємно познайомитися, Петро.
— А куди підемо?
Чоловік сів і збираючись з думками важко зітхнув.
— На весілля.
— Як на весілля? До кого на весілля?
Потяг почав свій рух і чоловік полегшено видихнув, ну хоч не втече тепер.
— Розмієте, Світлано, моя колишня дівчина виходить заміж і запросила мене на весілля.
— І ти збираєшся увірватися в церкву, коли вони обмінюватимуться клятвами і сказати на увесь зал, що ти проти? А я маю тим часом стримувати усіх, хто буде тобі заважати? Ось це то романтика.
— Ні, ви мене неправильно зрозуміли. Я не збираюся нічого зривати і опротестовувати. Просто хочу показати їй, що після нашого розриву моє життя не втратило барви, продемонструвати, що у мене є гарна дівчина і….
— І для цього ти покликав мене? Тобі не на весілля треба, а до лікаря. Знаєш, в нас в Жмеринці таке було в одного чоловіка — от прийшов до моєї сусідки Маринки і каже: “Жити з тобою буду, бо ти — моя жінка!” А Маринка йому в онучки годиться, то забрали діда в Скаржинецьку лікарню.
Чоловік розгублено дивився на свою супутницю і намагався зрозуміти: "Навіщо?" Навіщо він взагалі ляпнув тоді Олені, що вона ще поплаче за ним? Сидів би у своєму затишному офісі. Але тепер у нього є Світлана і трохи більше доби, щоб перетворити її на жінку його мрій.
— Світлано, а скільки вам років? Чим займаєтесь? Розкажіть про себе.
— Мені двадцять, я буду лікарем, але зараз навчаюсь на медсестру. Але взагалі, я буду педіатром.
— Ви любите дітей?
— Звісно, хто ж їх не любить? Маленькі анголяточка.
— Моя колишня не любила дітей.
— Це та, що виходить заміж?
#248 в Сучасна проза
#1708 в Любовні романи
#369 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 23.02.2021