Згідно Бернській конвенції цей твір захищений авторським правом. Копіювання та розміщення твору або його фрагментів забороняється без згоди автора.
Ох, як же болить моє тіло. Потрібно розділяти зайняття тейквондо і гулянки в нічних закладах. Хоча коли ще відриватись, як не у двадцять чотири? Вже скоро підійду до віку, коли всі одружені й дітей ростять. Більшість моїх друзів, вже зустрічаються по декілька років, живуть разом. А я досі не знаю, як воно, ділити жилу площу з ще одною особою. Тим паче жінкою. У мене колись була бордер коллі, шерсті від неї дуже багато, а від жінки, мабуть, ще більше. А всі ці баночки у ванній. Ні, це точно не моє. Я не зарікаюсь, в житті часто змінював думку та на разі, точно не моє.
Чую телефон у вітальні, дзвонить моя найкраща подруга. Ми той приклад дружби між хлопцем і дівчиною, знайомі з садочка. Жодних романтичних стосунків між нами та навіть натяків не було. Вона вже п'ять років зустрічається з Миколою і підтримує його шалені поїздки світом, разом із другом Назаром. Займається татуюванням і пірсингом, все вмовляє мені щось набити, та я, як і до серйозних стосунків, ще не готовий. Сама ж вона виглядає як страх усіх бабусь: сині дреди, з вплетеними монетками(Джек Горобець, мать його), забите відсотків на сімдесят тіло, пірсинг у носі, губі і язиці, можливо ще десь, я про це не знаю. Але як би вона себе не прикрашала, її обличчя все ще по наївному дитяче.
— Привіт, Віро. Тобі ніхто не казав, що дзвонити вранці, не ввічливо?
— А тобі ніхто не казав, що одинадцята тридцять, це вже не ранок?!
— Чорт, вже так пізно? Треба сідати за роботу, бо проєкт згорить.
Я працюю фриланс. Розробляю рекламу для сайтів, створюю тексти, слогани. Я почав займатись цим ще в універі, щоб трохи заробити, та зараз це мій єдиний і вельми пристойний дохід. Не всі офісні працівники можуть похвалитись такою зарплатнею, при цьому, я не сиджу з дев'ятої до п'ятої в тісній комірці. Можу працювати як вдома, так і в будь-якому місці з точкою доступу до інтернету.
— Якщо будеш так халатно відноситись, залишишся без роботи.
— Вибач, мамусю!
— Ой, як знаєш...На море хочеш?
— На море? Навіть не знаю, я не планував. Мабуть, відмовлюсь.
— Подумай добре. Ми їдемо до батьків Назара і з нами буде його сестричка.
— Ти хочеш аби я побув нянею?
— Її дев'ятнадцять і вона самостійніша ніж ти, телепню.
— Які ми грубі. А Назар не проти?
— Він сам запропонував, ти найбільш адекватний зі всіх знайомих. Ми всі ніби парами їдемо, а вона одна.
— Дякую, за такий відгук про мою персону. Окей, море так море. Коли виїжджаємо?
— Через три дні. Зустрічаємось о шостій ранку поруч з центральним парком, не спізнись.
Я попрощався з нею і вирішив поглянути, як виглядає моя «пара» на цей відпочинок. Зайшов на сторінку Назара в інстаграм, буде важко знайти її серед усіх фоточок гір, океанів і різних пам'яток культури. О, фото з новою дівчиною. Я вже заочно знайомий з нею. Звуть Ритою, їй теж дев'ятнадцять, як і сестрі хлопця, навчається в нашому універі. Симпатична така, але я люблю худеньких. А от і коментар:
«Братику, ви класні» і жовте сердечко вкінці.
Такс, подивимось «zoryana.star». Дивний нікнейм, хоча для блондинки зрозумілий. Ну що ж, дівчинка дійсно симпатична. Все як я люблю: маленька, тендітна. А фігурка то нівроку. Цікаво, чи є з нею про що поговорити? Зазвичай такі дівчата, думають що вроди вистачає. Для мене бесіди важливі, мабуть, тому я досі не мав довготривалих стосунків. З дівчатами мені цікаво перші два дні, далі залишається секс. Якщо вона в ліжку хороша, то протримається місяць, від сили два.
Обіцянку берегти честь сестрички, я Назарові не давав, так що подивимось як воно буде.
***
***
Ненавиджу прокидатись рано. Хоча що там, я не прокидався о такій порі, мабуть, з пелюшок. Настрій паскудний, в дзеркалі зображення не краще. Волосся прим'ялося в різні боки, на обличчі сліди подушки. Красунчик, зашибісь.
До центру йти хвилин двадцять, тому вирішив взяти таксі. На стоянці стояв знайомий «Citroen spacetourer», а поруч п'ять знайомих силуети. З нами їде ще Дмитро, я створював рекламу для клубу іноземної мови та підтягував там свої знання для роботи.
— Добрий ранок.
— Віро, звідки стільки ентузіазму о такій порі?
— Не бурчи, старцю, ми на море їдемо. Познайомся, Зоряна.
Дівчина виглядає неймовірно. В житті, вона менша ніж на фото, зовсім крихітка. Біле хвилясте волосся зібране у високий хвіст. Сіра величезна кофта(мабуть, братова), попід неї видно дві оголені, худесенькі ніжки. Мені захотілось заглянути, що під кофтою.На відмінну від мене, її обличчя сяяло свіжістю, жодного натяку на те, що вона прокинулась раніше сонця. Вона дивилася на мене з під густих вій, величезними блакитними очима. Ніби янгол, що спустився до мене.
— Привіт, я Тарас. — нарешті опанував себе.
#2474 в Молодіжна проза
#10110 в Любовні романи
#2448 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 05.10.2020