Зима. Білість і хмари вночі

Того року була сувора зима. Щоки маковіли від подихів сніжного вітру. На смак сніжинки були як морозяна роса, що залишала незвичне відчуття єдності з природою для тої дитини. 

Темний вечір і жовтогаряче світло ліхтарів. Семирічна дівчинка смикала нову льодянку, намагаючись її прилаштувати, щоб вкотре скотитися з пагорку. Раптом вона передумала, знайшовши собі інше, не менш цікаве діло. Напроти неї, за десяток метрів стояла довжелезна п'ятиповерхівка. Дівчинка підняла погляд і застигла, роздивляючись будівлю, що ніби дивилась на неї зверхньо. Майже в кожному вікні горіло світло. Наприклад, родина інженерів на третьому поверсі переглядала веселий мультфільм про бджілку та її пригоди. На підвіконні стояли безліч чималих, з квітковий горщик, виробів медоносних, виготовлених вручну. Спостерігачка зробила висновок, що вони дуже любили бджілок. Крізь прочинене вікно з квартири було чути приглушений і неясний гул голосів. Ці звуки навіювали спогади про "тиху годину" у дитячому садку. Частенько бувало, виховательки бавили час розмовами у кутку кімнати з столом, і єдине, що долітало до свідомості з гомону - слово "морозиво". Можливо, дівчинка лише дуже полюбляла морозиво, а може, це були видозмінені звукові хвилі у її голові. Здалеку почуті слова рідко складались у цілісний пазл, залишаючи за собою простори з туману замість слів.

Вкотре в гостинах у бабусь, дівчина згадала батьків. Мабуть, вони залишили її зимувати тиждень тут. Від суму, що збирався в сердці грудкою, і поступово виривався назовні захотілось сховатися, щоб ніхто ненароком не побачив її очей. Не знайшовши кращого боку, дівчинка задерла голову. В поле зору потрапляв верхній поверх іншої п'ятиповерхівки, що позаду, а небо було затягнуте хмарами. Якби дорослі звернули увагу на небо, вони б побачили червоно-помаранчеві плями від ліхтарів містечка і силует місяця. 

Заспокоївшись, дівчина вирішила продовжити свою веселу прогулянку. Того вечора вона була задоволена. Морозний вітер поступово перетворював її на онімілу фігурку. Її метою було прокласти нову, щонайкращу снігову доріжку на пагорбі, щоб усі діти її вподобали. Перед очима були діти, що з іскринками в очах і захопленими зойками мчались з гірки. Мабуть, у такі альтруістичні моменти краще відчувається сенс життя. Захоплена, вона відірвала очі від свого заняття і помітила своїх бабусю з дідусем, що знімали її на фотоапарат. Жестами бабуся кликала її до дому. Невдоволено сопучи, дівчина піднялась з льодянки і потрюхикала до квартири. Гул звуків з прочиненого вікна все ще ненав'язливо турбував її. 

Але було дещо, чого вона, з усією своєю уважністю до деталей, не помітила. З іншого вікна її квартири, у якому не горіло світло, за нею поглядала прабабуся.

Imagine~John Lennon