З того моменту пройшов певен час , але майже нічого не змінилося, окрім відносин між Лідою та Адамом . Він частіше запрошував її кудись та й спілкувався більше. Одного дня Адам повертаючись з нею додому, запитав дещо .
– Лідо , можливо я помиляюсь але мені здається що тобі подобається Марк, правда ж ?
– Так , але звідки ти знаєш?
– Ти мабуть забула для чого я тут ...
– Ах , ну звісно , наш "янгол охоронець ” не може заспокоїтись , я не твоя і постарайся трохи менше часу проводити зі мною, бо я не можу навіть нормально з коліжанками погуляти . Зрозумій що я не хочу щоб ти так піклувався про мене , не хочу !
Мало не кричала вона , перехожі споглядали на це ,хоча майже ніхто не звертав увагу. Як тільки Ліда закінчивши , перевела подих на щоках Адама потекли сльози . В його очах було видно що дівчина зробила йому боляче, але тільки він розумів наскільки біль сильний . Ліда дивилась йому в обличчя і сама ледь не плакала.
– Як знаєш, я всього лиш душа , в будь який момент я можу повернутись назад , тож прошу будь обережніша зі своїми бажаннями.
Всю дорогу він з почуттям власної вини , дивився на Ліду , але не сказав ні слова.
#11562 в Любовні романи
#4249 в Сучасний любовний роман
#1974 в Молодіжна проза
#889 в Підліткова проза
Відредаговано: 08.05.2023