Крихкий сон

Оборона серця

Ліда цілу ніч думала про те що сталося, хоч вже треба було спати бо завтра перше вересня але вона і не збиралась лягати , її голова була забита словами Адама, вони не давали їй спокою.

Зранку дівчина вдягнула білий сарафан як і всі її однокласниці, зав'язала волосся в низький хвіст і вдягнувши свої окуляри побігла на трамвай. Як тільки Ліда прокомпостувала квиток її хтось смикнув за спідницю , це був Адам .

– Не лякайся так !

З усмішкою прошепотів хлопець , ямочки на його обличчі створювали враження наче Адам зійшов з картини .

– Сідай , я зайняв тобі місце . 

– Але звідки ти знаєш що я їхатиму саме цим трамваєм , ти що за мною стежиш ? 

– Можливо ти не бачила але я живу в тому самому під'їзді що й ти , до речі на тому ж поверсі , ти живеш в 16 квартирі а я в 18 одразу навпроти. І їжджу тим ж автобусом що й ти , все занадто елементарно щоб я мав оправдуватись .  

– Добре , вірю .

Усміхаючись сказала Ліда ,  цілу дорогу вона тримала свою сумку на колінах , час від часу поглядаючи Адаму в очі .

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше