Наодинці зі світом

КОЛИ СТИХАЄ ДЕНЬ

Спекотний день кінця вже добігає,

І сонце вже за обрієм сховалось.

В очікуванні ночі все стихає,

Що дотепер таким гучним здавалось.

Вже зник яскравий різнобарвний світ,

Усе пофарбувалось в чорний колір

І стало однаковим в темноті...

Не видно ні початку, ні кінця, ні форми.

Ясні зірки на небі засвітились,

Немов маленькі вогники надії.

Повільно й тихо вгору полетіли

Наші бажання й заповітні мрії.

А мудрий місяць слухає уважно

Усе, що в серці довго так жило.

Осяє він дорогу нашу ясно,

Щоб кожне серце спокій свій знайшло.

Настала ніч – усе відпочиває

І з вірою на новий день чекає.

НОВИЙ ДЕНЬ

Лише ледь-ледь десь там світає,

Та розгорається вже небо.

Хоч сонце ще не виглядає,

А новий день стрічати треба.

І вже не тихо навкруги –

Пташиний спів лунає дзвінко.

Спадають крапельки роси,

І новий день рушає стрімко.

Вже перші промені блищать,

Цілують листя зелененьке,

Грайливо в вікнах миготять

І кличуть до життя раненько.

Складає світ вже денні плани

І поринає в звичні ритми.

Ми споглядаємо екрани

І все змагаємось за цифри.

Та кожен день – це шанс новий,

Помилки треба виправляти,

Вдихнути щастя в світ земний

І кожну мить благословляти.

ЛІТНІ БАРВИ

Змішало літо різнокольорові фарби,

Щоб вмить яскраво все розмалювати.

Мабуть, повідбирало найгарніші барви,

Щоб вдосталь радості усім подарувати.

І небо розфарбує в насичену блакить,

І стануть темно-синіми морські простори.

Жовтогарячим літній ранок вже горить,

Та кришталем виблискують роси прозорі.

У зелені густій все потопа довкола,

Смарагдові відтінки на сонці виграють.

Танцює з вітром радісно трава шовкова,

І літні квіти пишно навкруги цвітуть.

Виблискують в садах вже запашні плоди:

Медово-жовті, полуничні, кавунові.

Які тільки відтінки влітку не знайти:

Малинові, чорничні та сливові.

А золотою фарбою малюються поля,

Де знов достигла пшениця сонцелика.

Вже трохи відпочине втомлена земля,

Щоб свого часу барвисті фарби ген розлити!

А ще у літа є своя палітра грозова:

Коли блакитне небо стає враз темно-сірим.

І розтинає небо навпіл блискавка стрімка:

Стає все навкруги сліпучим й білим.

Змішало літо різнокольорові фарби...

Милують око найгарніші барви...

НИТКА ЖИТТЯ

Несе життя швидкий і гомінкий струмок,

Мов нитка, з'єднує ліси й долини.

Лунає дзвінко його співучий голосок,

Вода-кришталь, біжить поміж камінням.

Виблискує проміння в чистих водах,

Танцюють крапельки, немов перлини.

Несе струмок з собою прохолоду

У цю безвітряну й спекотну днину.

Він всім дарує життєдайну силу

І спраглу землю ніжно напуває,

Вмиває кожну квіточку змарнілу

Та пісню свою весело співає.