Глава 11. Твоє право на себе

Аліна цілий день почувалася розбитою. Слова мами й Ірини Павлівни крутилися в голові, мов лезо. Вони завжди звучали однаково: «Ти мусиш. Ти повинна. Ти не можеш дозволити собі слабкість».

Але щоразу, коли думки зводили її до сліз, вона згадувала інший голос. Теплий, трохи хриплий, упевнений: «Ти не мусиш завжди літати сама».

Увечері Артем зателефонував.

— Вийди на хвилинку, — його голос був серйозним. — Я біля твого дому.

Аліна здригнулася.

— Ти що, з глузду з’їхав? Якщо мама побачить…

— То що? — спокійно відповів він. — Нехай бачить.

Вона зупинилася біля вікна й справді побачила його. Він стояв під ліхтарем, з руками в кишенях, і дивився вгору, чекаючи. Його фігура здавалася самотньою, але такою впертою, що Аліна не витримала. Вона накинула куртку й тихо вислизнула з дому.

— Ти ненормальний, — сказала вона, підбігаючи.

— Можливо, — Артем усміхнувся. — Але я не можу дивитися, як тебе душать.

Вона опустила очі.

— Вони мають рацію. Я повинна зосередитися. Якщо я програю — все дарма.

Артем нахилився ближче.

— А якщо виграєш, але загубиш себе? Це буде перемога?

Її серце різко стислося. Вона не звикла чути такі слова. У її світі завжди все було чорно-білим: перемога або поразка. Без «себе» посередині.

— Я… я не знаю, хто я без цього, — зізналася вона. — Без фігурного катання я — ніхто.

Артем поклав руку їй на плече.

— Ти — не ніхто. Ти — дівчина, яка сміється так, що хочеться слухати вічно. Дівчина, яка літає по льоду, навіть коли не вірить у себе. Дівчина, яка змушує мене зупинятися, хоча я звик жити на повній швидкості.

Вона відчула, як очі наповнюються слізьми. Але це були не ті гіркі сльози, які вона проливала ночами, дивлячись на цифри у своєму зошиті. Це було щось інше.

— Артеме… — прошепотіла вона. — Я боюся.

— Я теж боюся, — тихо відповів він. — Але я поруч. І якщо вони проти нас — то хай будуть. Бо це твоє життя, Ластівко. І твоє право — обрати його для себе.

Аліна стиснула його руку так сильно, як тільки могла. І вперше відчула: можливо, у неї справді є вибір.