*Початок*

Я прокинулася від якогось жахливого звуку. Мені знадобилося кілька секунд щоб розплющити очі. У кімнаті було темно, я лежала на ліжку, а з моєї руки стирчало кілька дротів, один з яких був під’єднаним до кардіомонітору. Дуже повільно я сіла, в голові трохи запаморочилося, але непритомніти я не збиралася, тож я відчепила всі кабелі від свого тіла і встала з ліжка.  Живіт занив і мені довелося знову сісти. Я була одягнена в чиюсь велетенську футболку, а рана на животі була перемотана марлевою пов’язкою. Я відчувала, як вона затягується, але це було надто повільно.

Я знову встала, цього разу ще повільніше і акуратно пошкандибала до дверей.

Світло в коридорі на мить мене засліпило. Я притулилася до стіни, даючи очам звикнути до освітлення. Це був явно не лікарняний коридор, я була в чиємусь домі. Десь в кінці коридору я почула чиїсь голоси. Опираючись на стіну, я попрямувала туди.

У вітальні були всі. Майя схвильовано совгалася на дивані. Макс стояв біля вікна і знервовано стискав кулаки. Крісті стояла поруч, опираючись на підвіконня з таким виразом обличчя, наче хтось помер. А голоси які я почула належали Тео і Марку. Хлопці стояли посередині кімнати і гнівно дивилися один на одного. Тео був одягнутий у свою поліцейську форму, його волосся було скуйовдженим, а кулаки міцно стиснуті. Марк був одягнутий у білу футболку, на його щоці уже ледь виднівся червоний слід, а його рука була перемотана бинтом. Я помітила, що Тео ледь стримується щоб не накинутися на хлопця прямо там.

• Що діється? – втрутилася я, поки бійка таки не почалася. Всі одразу ж повернули голови до мене.

Крісті кинулася до мене, але буквально за сантиметр зупинилася.

• Можеш мене обійняти, я в нормі, - усміхнулася я. Дівчина теж усміхнулася, але не обійняла мене, як я очікувала, а легенько штовхнула мене кулачком.

Пронизливий біль пройшовся моїм тілом і я трохи похитнулася. Краєм ока, я помітила як Марк зробив крок в мою сторону, але одразу ж зупинився.

• Гей, це боляче, - скривилася я і попрямувала до дивану, на якому сиділа сестра.
• Можу ще добавити, - озвалася Майя.
• Та що з  вами таке?! – огризнулася я. Тепер всі сердито дивилися на мене. Всі, окрім Марка. У того був винуватий вигляд.
• Ти ледь не загинула! – закричав Макс. Я аж здригнулася. Це вперше брат підвищив на мене голос.
• Я в нормі! – закричала я у відповідь. Але вочевидь, цього не варто було робити, ще одна хвиля болю пройшлася моїм тілом і я тихо зашипіла.  Тепер Марк не став себе стримувати, він кинувся до мене і присів біля моїх ніг.
• Може заспокоїтеся всі. Їй боляче, - заговорив хлопець і в його голосі я відчула хвилювання. Він хвилювався за мене.
• А ти взагалі мовчи. Це через тебе вона в такому стані, - люто промовив Тео.
• Марк правий, - озвалася Крісті. – Нам всім потрібно заспокоїтися. Ми всі на нервах. Піду зроблю всім чаю.

Дівчина зібралася вийти з кімнати, але перше підійшла до мене, акуратно мене обійняла і промовила:

• Я рада, що тебе не вбили.

Марку довелося встати і відійти від мене, щоб  дівчина змогла все це провернути.

Поки Крісті робила чай, у вітальні панувала напружена тиша. Макс так і продовжував стояти біля вікна. Тео походжав кімнатою туди-сюди і косо позирав на Марка, який сидів у кріслі біля мене. Коли чай був готовий, всі всілися.

• Що ви там робили? – запитав Тео.

Я розповіла усе, що з нами сталося. Марк спочатку мовчав, але коли зрозумів, що всі знають про братство і те, що відбувається теж став відповідати на запитання.

• Отже, ти вирішив знайти Пекельну Браму, бо знав, що повстанці хочуть викликати собі на підмогу кілька демонів. І щоб ти робив, якби знайшов? – саркастично запитав Макс.
• Я б її закрив, - спокійно відповів юнак.
• Ти звичайно сильний хлопчина, але не настільки, - засміявся Тео. Але Марка це не образило. Він просто закрив очі, а коли розплющив я побачила той самий вогонь у його очах.
• Я не темний маг, можете не хвилюватися, - перебив усіх Марк. – Але у моєї сім’ї, теж є давня історія.
• Це вже занадто! – вигукнула Майя. – Таємні братства, демони, повстанці. Вам не здається, що все це якось дуже дивно звалилося в один момент?

На секунду всі задумалися. Майя задала влучне питання. Уже кілька століть панував мир і всіх все влаштовувало. Аж тут раптом усе перевернулося вверх-дном. Те, що давно мало стати історією знову почало оживати. І я уже знала цьому причину, хоча не хотіла цьому вірити.

• Це все почалося, коли дід забрав мене до себе, - тихо промовила я.
• От тільки не треба все знову звалювати на себе, - запротестувала Крісті. – Ти тут ні причому.
• Повір, я теж не хотіла в це вірити, але я таки причина всього цього, - впевнено сказала я.

Кілька годин у відключці дали лад моїм думкам і деякі частини пазла почали складатися до купи. У мене були різні шматки інформації і я не намагалася їх поєднати, але схоже саме в цьому була моя помилка.

• Потрібно повернутися до початку усього цього, - сказала я сама собі.
• Про що ти? – Тео був досі злий, але по його очах я зрозуміла, що буря минула.
• Ми ніколи не намагалися поєднати усе, що відбувалося. Я думала, що всі події, це окремі історії ніяк між собою не пов’язані. Але я помилилася. Усе почалося два роки тому, коли мене з батьками намагалися вбити.