*Таємна схованка*

Перший семестр добігав кінця. Осінь надто швидко пройшла, ось настав грудень і почалася зима.  Пора року, яку я найбільше люблю. Моя стихія холод, тому взимку я почувалася  «у своїй  тарілці».

За цей час у моєму житті нічого не змінилося. Я навчалася в академії, постійно сварилася з директором, ледь не довела діда до нервового зриву, розривалася на два світи і робила капості Аліні та Марку.  На щастя Тео і Макс завжди були поруч і могли вберегти мене від злості Марка.

За цей час всі викладачі Макса і Крісті зрозуміли, що разом вони можуть розвалити академію, тому тримали їх на відстані один від одного, в різних кінцях аудиторії. Мені вже набридло їх мирити і стримувати від вбивства один одного, тому тепер я притримувалася нейтралітету і втручалася лише тоді, коли вони загрожували навколишньому середовищу. У Крісті з’явився залицяльник, що страшенно бісило мого братика. Щоразу він намагався чимось завадити парочці, що сильно лютило уже Крісті.

Мене ж продовжували тероризувати дивні сни і книга. Як би я її не ховала, кожного ранку вона все одно лежала посеред кімнати.

Щодня я тренувала свою силу. Більше стримувати її не було сенсу, а бути найгіршою в групі мені не хотілося. Тренувалася я на Кайлі. Вона була безсмертною і завдати їй серйозної шкоди я не могла, але мені все одно було страшно кидатися в неї своїми «сніжинками».

Після місяця тренувань, виходили у мене не лише сніжинки. Тепер я могла все заморожувати, витворяти із льоду все що заманеться, робити гострі льодяні шипи, одного разу в мене навіть вийшло розпочати снігову бурю. На близнюках я тренувала свою цілительську силу. Поки що в мене виходило заживляти лише синці. Навіть маленькі рани мені не піддавалися. А от себе я зцілювала з легкістю.  

• Ти спиш з розплющеними очима? – поцікавився Тео.

Сьогодні в академії були всі мої друзі. Тео відвідував заняття випускного курсу факультету захисників. Майя сиділа навпроти мене і зосереджено читала конспект, у неї сьогодні якийсь іспит. В столовій не було лише Кайли, яка відпрацьовувала прогули та Ейдена, який просто прогулював. Макс сидів біля сестри і не відривав погляду від Крісті, яка сиділа за сусіднім столиком зі своїм залицяльником.

• Я думаю. Макс, припини так дивитися. Ти в її спині дірку своїм поглядом пропалиш, - винирнула я зі своїх роздумів.
• Про що думаєш? – допитувався Тео, а Макс на мої слова лише відмахнувся.
• Ні про що, - збрехала я. Те про що я думаю, краще нікому не знати, поки.  – Макс!

Брат знову відірвався від спини Крісті і  звернув свій роздратований погляд на мене. Зараз він поводився як дитина, в якої улюблену іграшку відібрали. А я вже давно йому говорила, що якщо подруга йому подобається, то варто щось робити, а не сидіти і ревнувати.

• Не варто нічого робити тому хлопцеві, - втрутився Тео, він теж був зі мною згідним. – Сестра тобі за це щось відірве.
• Звідки знаєш? – поцікавився Макс, Тео посміхнувся.
• Крісті я знаю дуже добре і у тебе надто красномовний погляд, - відповів Тео. – А тепер я мушу вас покинути, у мене пара.

Продзвенів дзвінок і всі студенти почали розходитися на заняття. Крісті швидко поцілувала свого співрозмовника у щоку і побігла за братом. Макс злісно стиснув кулаки і, взявши свій рюкзак, пішов за дівчиною.

• Ти не йдеш? – запитала я Майю, яка досі продовжувала читати свій конспект.
• Ні, мені ще треба багато прочитати, - відповіла сестра, не відриваючи  очей від зошита.

У мене залишилася остання пара, яку вела дуже дивакувата жіночка. Професорка Ерін страшенно любила порядок, правила етикету і свій предмет.

В клас я забігла останньою. Кайла вже сиділа за партою, весь час зиркаючи на двері.

• Можеш мене привітати, я закрила всі борги, - радісно похвалилася подруга.
• Круто.  А тепер я трохи посплю, - я дістала книжки з рюкзака, постелила зверху шарф і зручно вмостилася на імпровізованій подушці.
• Якщо професорка тебе спалить, то перетворить на жабу, - попередила подруга.
• Ну ти ж цього не допустиш, - я їй підморгнула і закрила очі.

Я одразу ж провалилася у сон. І як кожної ночі, мені знов снився той дивний сон. Люди в мантіях проводять який ритуал, а в центрі стоїть ця книга. Вона наче притягувала мене, її потрібно було відкрити. От тільки, як би я не старалася у мене нічого не виходило, книгу наче заклинило і мені не вдавалося її розгорнути.

Дзвінок на перерву пролунав голосно і не очікувано. Я підстрибнула від несподіванки і ледь не звалилася з крісла, на щастя всі були зайняті збиранням своїх речей і не помітили цього. Лише одна Крісті посміхалася у відповідь,  я показала їй язика.

• Сьогодні старшокурсники влаштовують вечірку в академії, прийдеш? – поцікавилася Кайла, одягаючи куртку.  Їй не потрібен теплий одяг, але подрузі не хотілося відрізнятися від інших студентів.
• Це не для мене, - відповіла я. – Я краще вдома посплю нормально.

До дому я дісталася швидко, тому що Макс водить машину як навіжений. Коли я увійшла до кімнати то побачила уже звичну картину. Книга знову валялася посеред кімнати. Я її просто обійшла, перевдягнулася і пішла на кухню шукати щось смачне.