Дні йшли якось надто швидко. Здавалося, що вересень просто пройшов повз мене і ось жовтень збирався зробити те саме. Після закінчення терміну мого покарання все пішло за одним сценарієм. Академія, дім, прогулянки з друзями, постійні суперечки з Марком та Аліною . Усе було однаковим і ця одноманітність мене уже дістала.
Дідусь змусив мене змінитися, стати такою, якою на його думку, я повинна була бути – леді, послушною і з хорошими манерами. І як я могла так піддатися йому? От тепер і страждаю через це. Прийшов час повернути свою особистість.
Ми сиділи у її кімнаті і просто насолоджувалися тишиною і спокоєм. Я провідала батьків і на мене знову напала ностальгія. Мабуть, саме цей стан змусив мене задуматися на кого я перетворилася за останні два місяці.
Все навіть гірше ніж я думала. Бути схожою на свою тітку це найгірше, що могло зі мною статися. Батькова старша сестра була моїм кошмаром. Вона страшенно мене ненавиділа і робила все щоб мене принизити. Її злило що дідусь так зі мною няньчиться і терпить всі мої витівки. Сама ж тітка робила усе щоб йому догодити. Вона із своїм чоловіком ледь не билинки з нього здували, аби тільки дід їх вписав в заповіт. Своїми дітьми вони не дуже то й займалися. Як тільки близнюкам стукнуло вісімнадцять, батьки благословили їх на самостійне життя і перестали ними цікавитись. Єдине що їх турбувало це те, щоб близнюки не очорнили своє прізвище і не сварилися з дідом.
Все таки бути собою – це кайф. Після розмови з Крісті я повернула свій імідж. Знову стала носити рвані джинси, футболки і сорочки. Я знову почала висловлювати все що думаю, не зважаючи на те з ким говорю. Єдине, що я не змінювала це волосся, яке встигло відрости до середини спини. Раніше я носила лише коротку стрижку, але тепер довгим воно подобалося мені більше. І Майя наполягла на тому щоб я не відмовлялася від макіяжу. І ось я знову повернулася до норми. Стала тим самим дівчиськом з страшним характером. Дід бісився страшно, але вдіяти нічого не міг.
Я сиділа на лекції з демоноборства і намагалася не заснути. І справа не втому, що лекція була нудна. Тут якраз все було нормально, навіть не зважаючи що її у нас вів директор. Просто минулої ночі Крісті витягнула мене і Майю до нічного клубу у її світі і ми повернулися аж під ранок. Я спала всього дві години, а це була перша пара.
Я підірвалася зі свого місця як ошпарена. Біля мене стояв директор і тримався за ніс. Схоже саме його я прийняла за муху, от йому і дісталося. Весь клас дивився на мене з зацікавленням. Всі знали в яких ми стосунках з директором і зараз очікували видовища. Ще тиждень тому я б вибачилася, опустила голову і прийняла б будь-яке покарання тільки щоб він відчепився від мене. Але я знову «я», тому з викликом я поглянула прямо у розлючені очі директора. Той такого повороту не очікував і розізлився ще більше.
Тепер на мене дивилися ще з більшим зацікавленням. Мої одногрупники нічогісінько не знали про те якою я була насправді. Що ж, їх чекає сюрприз.
Проходячи повз парту Аліни і Марка, я почула тихе «невдаха», сказане дівчиною. Марк просто з єхидною посмішкою спостерігав за мною.
Хм, він вирішив мене принизити перед одногрупниками моїм незнанням теми. У нього могло б це вийти, якби не одне «але». Від коли я дізналася про ТИТАН, я вивчала всіх демонів, злих магів і інших потвор, щоб бодай щось вияснити про ту аварію. Тому знала я достатньо і про демонів Карі в тому числі. Ці демони були шкідниками, але не становили серйозної загрози. Їх енергокулі, звісно, могли завдати серйозних травм, але вбити навряд, крім того у них з прицілом були проблеми.
Ці демони ніколи не нападають просто так. Зазвичай їх наймали для чорної роботи. Вони не були надто кмітливими, тому ними було легко керувати. Єдине, що в ніякому разі не варто робити у сутичці з цими демонами, це вступати у рукопашний бій. Вони були хорошими бійцями і володіли чималою фізичною силою.