Пройшло уже три тижні з дня тесту. І як би директор не намагався мене позбутися, йому це не вдалося. Я таки добре пройшла той тест і мене прийняли. Я довго не могла повірити, що пройшла на спеціальність мисливця. Дід звісно був не у захваті, але він вчасно зрозумів, що сперечатися зі мною марно. Макс одразу ж ошелешив мене новиною, що крім мене там навчатимуться ще сім дівчат, одна з яких вампір, одна оракул і ще одна темна відьма. Решту 12 студентів – хлопці, двоє з яких вампіри, один перевертень і ще двоє - чорні маги.
Я хотіла жити в гуртожитку, але дід, знаючи про мій трансформер, мені не дозволив. Близнюкам теж не дозволили жити у гуртожитку, крім того академія знаходилася недалеко від нашого особняку.
Перший тиждень виявився для мене цілковитою катастрофою. Як я і думала ніхто не сприймав мене серйозно. Для них я була дитиною, яка потрапила сюди лише через діда. Дехто з одногрупників навіть ставки робив скільки я тут протягну. Викладачі теж ставилися до мене з підозрою. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність за мене. Я ні з ким не подружилася, чорні маги звісно звернули на мене увагу, але коли я їм чемно пояснила, що на справді я не така як вони, то сказали що я ненормальна і більше теж не звертали на мене увагу.
На другий тиждень навчання я все ж таки познайомилася з двома одногрупниками. На одному із занять до мене підсіла Кайла. Спершу я ставилася до неї з підозрою, тому що ніколи не дружила з вампірами, але за один короткий день я зуміла її трохи вивчити і як не дивно ми подружилися. Та найбільшою дивиною для мене було те, що найкращим другом Кайли був єдиний перевертень у нашій групі – Ейден. Вони дружили з дитинства і хоча весь час сварилися, були нерозлийвода. Крім них більше ніхто не виявляв бажання знайомитися зі мною. Та я й не засмучувалася, вони теж не викликали у мене такого бажання.
Ще на першому занятті я встигла нажити собі ворогів. Ми саме знайомилися, кожен вставав і розповідав щось про себе, а потім коротко демонстрував свою силу. Я була останньою. Швидко розказавши про себе, я спробувала витворити щось із льоду, але від хвилювання створила гострі сніжинки, які полетіли у студентів, що сиділи переді мною. А сиділи там майбутні пан та пані «Популярність» нашої групи Марк та Аліна. Обоє білі маги, дуже красиві, Марк - високий брюнет із зеленими очима, Аліна з модельною зовнішністю, шоколадним волоссям, карими очима, обоє дуже зарозумілі. Марк швидко зреагував і відбив сніжинки, але через це я стала їхнім ворогом номер один. Після цього вони не впускали нагоди з мене познущатися, та я на це ніяк не реагувала, мені було байдуже.
На третій тиждень всі вже звикли один до одного і розпочалося справжнє навчання. Поки що у нас були ознайомчі предмети, ми вивчали магічні види, види зброї, ознайомлювалися з роботою ТИТАНУ. Практичні заняття повинні були розпочинатися з другого семестру.
Я вже останні кілька тижнів мріяла про вихідні на яких висплюся, але Крісті потягнула мене у парк. Я звісно придумували різні відмовки, але подруга не вірила і таки змусила піти з нею. Звісно гуляти ми мали у світі смертних, Крісті не дуже любила Ізмір. Макс вирішив піти зі мною, через що дівчина злилася. Тео з нами не було, він був на чергуванні.
Ми вирішили покататися у парку на скейтах. Я собі спокійно каталася, поки мій брат і найкраща подруга сварилися.
Макс і Крісті так захопилися суперечкою, що не одразу зрозуміли що я говорила до них.
До таких сцен я уже звикла, тому ніяк на це не відреагувала і продовжувала собі кататися. Макс нічого поганого не зробить Крісті, він в неї закоханий, так само як і вона в нього. Але вони обоє вперті віслюки і не хочуть собі в цьому зізнатися, а я у це не лізу. Це їхнє життя, самі розберуться.
Через хвилин двадцять, коли я вже вдосталь накаталася, з’явилися ці двоє. Крісті йшла перша і голосно проклинала Макса, а той йшов позаду злий і обоє були повністю мокрі. Я не втрималася і розсміялася.
Крісті знову збиралася затіяти сварку. Довелося втрутитися, інакше розпочнеться третя світова.
Ми провели Крісті до її будинку і повернулися до дому. Злий Макс пішов до своєї кімнати, а я нарешті завалилася спати.
Ууу….. я ненавиджу понеділки і академію ненавиджу. З таких слів починався кожен мій тиждень і день. А ще, я страшенно ненавиділа коли зранку мене будили. Я ладна була вбити того, хто наважувався на таке. Але зазвичай таким смертником був Макс, а його я могла лише обізвати і стукнути подушкою. Все таки брата я любила.