*Арена*

Пройшло уже три дні після мого дня народження, але я досі не відійшла від сюрпризу дідуся. В домі не стихали розмови про те, що я вчитимуся в елітній академії. А я старалася всіх уникати і як могла насолоджувалася останніми днями свободи.

«Чорна Лілія» була найкращою академією магічного виміру, тому навчалися в ній лише привілегійовані діти знатних родів.  Також академія була єдиним навчальним закладом, де разом навчалися білі і темні маги. Ось уже 400 років академія випускала найкращих дипломатів (які згодом мали стати старійшинами), цілителів, оракулів. Найкращим та найбажанішим факультетом був факультет захисників. На перший погляд академія здавалася ідеальною, але насправді навчання там було важким, а учні самозакоханими дітьми багатих батьків. Загалом життя у магічному вимірі не відрізнялося від життя смертних, за винятком наших можливостей.

Я не хотіла там навчатися, я не бажала ставати частиною цього світу, я не була такою як вони. Але моя сім’я за мене все вирішила і як би я не пручалася, звільнитися від цього у мене не було можливості.

Єдине, що могло покращити мій настрій це те, що близнюки теж там навчалися. Я досі не могла до цього звикнути, але Майя дійсно стала краще до мене ставитися і ми навіть могли нормально розмовляти без приниження одна одної. Потім Макс розповів мені про таку різку зміну у поведінці сестри. Як виявилося Майї було важко спочатку навчатися в академії, вона теж не хотіла там навчатися, тому вона мене пожаліла. На свій подив я не розлютилася, мені навіть стало приємно, що вона мене розуміла.

Також мене сильно порадувала Крісті і Тео. Виявилося, що вони обидва теж час від часу матимуть заняття в академії, оскільки обоє працювали в ТИТАНІ, їм доводилося тренуватися з мисливцями.

Переді мною досі стояв вибір, який факультет обрати. Це єдиний мій вільний вибір, який залишив за мною дідусь. Він звісно хотів щоб я обрала дипломатію, але цей факультет був надто нудним. Я б не змогла три роки вивчати правила етикету і те як поводитися з кожним видом магічного світу.

Оскільки, я була наполовину цілителем усі думали, що я оберу саме цей факультет, але після того що сталося два роки тому, я боялася застосовувати свою силу. Решту факультетів були лише для окремого виду: вампірів, перевертнів, фейрі, валькірій, різних нащадків магічних воїнів. Єдиний факультет на якому могли навчатися всі види, був факультет захисників. І якщо я уже не могла відмовитися від навчання, то роздумувала саме над цим факультетом. Крім того факультет мав окремі спеціальності, на які розприділяв тест. Найслабших відправляли на охорону порядку, це щось схоже на поліцію у світі смертних, інших готували на керівні посади в управлінні безпеки, а найсильніші ставали справжніми мисливцями на особливо небезпечних злочинців.  Саме таким мисливцем я бажала стати, такими були мої батьки. Так у мене була можливість з’ясувати, хто винен у тій аварії.

Макс навчався на другому курсі факультету захисників. До мисливців він не дотягнув, але як хлопець сам  говорив він і не збирався. Макс спеціалізувався на безпеці від видів, які відмовилися від цивілізованого способу життя. І тут починалося найцікавіше, тому що Крісті теж збиралася цим займатися, їм з Максом доведеться часто бачитися на заняттях. Обоє були роздратовані через це. Майя навчалася на так званому соціальному факультеті, вона вивчала мови та культуру всіх видів магічного виміру.

Мій вступний тест мав відбутися в п’ятницю, а з понеділка уже починалося навчання. Мені було лячно, я не знала чого очікувати від тесту і від самої академії. Крім того в академію вступали після дев’ятнадцяти, а мені лише виповнилося вісімнадцять, я буду наймолодшою в усій академії.

Макс намагався мене підготувати до тесту, але це навряд чи б допомогло. Для кожного студента тест був індивідуальним.

В п’ятницю зранку я прокинулася знервованою.  Всі довкола намагалися мене підбадьорити, але їм це погано вдавалося. Я страшенно нервувала. Єдині люди, які могли мені допомогти, лежали в комі з моєї вини. Тому, звісно, я не втрималася і одразу ж відправилася до них. На цей раз я потрапила одразу туди  куди планувала.

Тут нічого не мінялося. Батьки  непорушно лежали на своїх ліжках, оповиті різними дротами і не подавали знаків покращення. Цього разу говорити не хотілося, мені було достатньо поглянути на них, щоб мої нерви трішки вгамувалися.

Коли я повернулася до дому, дідусь страшенно лютував. Я ж покинула будинок в такий відповідальний момент, нічого йому не сказавши. Але на цей раз сперечатися з ним не було жодного бажання. Я мовчки пройшла до своєї кімнати, швидко зібралася і так само безмовно відправилася до порталу, який мав перенести нас до академії.  Мене супроводжували дідусь та Макс.

• Ти не передумала? – вкотре запитував дід. Він ніяк не хотів миритися з вибраною мною спеціалізацією.

Схоже в нього було своє прокляття. Ніхто з онуків не виконував того, чого він від нас хотів. Макс ледь помітно усміхнувся. Він прекрасно розумів, що я зараз відчувала і що насправді хотіла сказати главі нашого роду. Але на щастя у мене поки що вистачало терпіння і розуму цього не робити.

Я вперше була в академії, тому коли її побачила то не могла приховати свого захвату. Вона була просто неймовірною, не дивно що тут навчалися лише найкращі.

«Чорна Лілія» являла собою велетенський комплекс кам’яних будівель. Головний корпус був чималим середньовічним замком, де були розташовані найважливіші комунікації академії такі як кабінети керівництва, деякі секретні лабораторії, навчальні класи, бібліотека і зал для симуляції. Саме в цьому залі і проводили тест. Цей зал розробили науковці ТИТАНУ кілька років тому, а потім в академії за допомогою магії  її вдосконалили. Сама по собі симуляція була доволі складною і навіть  небезпечною. Але це було набагато краще за те, через що доводилося студентам проходити до цього.

• А де інші студенти? – ми підійшли до зали, але крім нас там нікого не було.
• Цей тест вони пройшли ще місяць тому, - коротко відповів дідусь, когось виглядаючи.
• Круто! Заради тебе однієї скликали раду, - прошепотів мені Макс.