*Сюрприз на день народження*

Прокидатися було важко. Пів ночі я просиділа за улюбленою книжкою, тому коли зранку мене хтось намагався розбудити, єдине що я змогла, це послати цю особу далеко і надовго. Мої погрози не вразили, тому мене продовжували трясти.

• Уууу…. Хто цей смертник? – простогнала я, докладаючи зусилля щоб розплющити очі. Перед моїм затуманеним зором постав мій двоюрідній брат  Макс.

Макс став для мене загадкою. Коли я потрапила в цей дім  побачила, що крім мене тут ще мешкають і діти моєї тітки, про яких я нічого не знала. А коли я з ними познайомилася то подумала, що мене тут чекає справжній кошмар. Майя і Макс були близнюками, старшими за мене на два роки. Високі, красиві і зарозумілі, спільної мови ми б нізащо не знайшли. Крім того вони виросли в цьому світі, а я жила серед смертних, ми сильно відрізнялися.  Але Макс мене здивував. З його сестрою я не порозумілася, вона дивилася на мене наче я непотріб, а от Макс старався знайти зі мною спільну мову. Крім того йому подобалося дражнити Майю, яку бісило наше спілкування. Якби не Макс, я б тут точно збожеволіла.

• З днем народження, сістер! – крикнув мені на вухо брат. Я аж підскочила і ледь не впала з ліжка, на що хлопець гучно розсміявся.
• Ти здурів? Котра година? – я злісно поглянула на Макса і знову зарилася під ковдру.
• Сьома ранку, - відповів хлопець, намагаючись стягнути з мене ковдру.
• Згинь ненормальний! – я уже забула про сон, пробуючи відвоювати свою ковдру назад, а потім прибити цього негідника.
• Тобто, ти не хочеш відправитися до батьків? – прошепотів мені на вухо Макс. Зрозумівши про що він говорить,  я відпустила ковдру і забігала по кімнаті. – І хто тут ще ненормальний.

Відвідувати батьків мені дозволялося лише раз на тиждень і лише з дозволу дідуся, затримуватися у світі смертних довше дозволеного теж заборонялося. Ці дурні правила мене бісили, але я не могла нічого вдіяти. Та сьогодні мені вісімнадцять і ці правила уже втратили свою силу. Я стала повнолітньою і можу робити що заманеться. Звісно, робити те що дійсно хочу мені не дозволять і покинути цей світ теж не дозволять, але принаймні перестануть контролювати кожен мій крок.

• Але все одно, чого ти мене так рано розбудив? – запитала я, риючись у шафі. Макс розвалився на моєму ліжку і спостерігав за моєю метушнею.
• Дід і решту сімейства збираються разом привітати тебе з днем народження. Я подумав, що тобі не захочеться їх бачити, прокинувшись. Я куди кращий варіант, - відповів брат у своїй улюбленій манері. Мені навіть здавалося, що говорити серйозно він навіть не вмів.
• Тоді думаю, мені краще скоріше збиратися, - я швидко схопила одяг і замкнулася у ванній.

Коли, привівши себе в нормальний вигляд, я вийшла з ванни, мій братик дрімав на моєму ліжку. Він був такий милий коли спав. Озброївшись подушкою, я пішла будити цього сплячого принца.  Снаряд приземлився прямо на обличчя Макса, який одразу  ж почав оцінювати мої розумові здібності.

• Ти ще б довше збиралася, я вже тут кольорові сни почав бачити, - огризнувся брат, у відповідь я просто показала йому язика. – Малявка. Короче, ось тримай. З днюхою.

Макс простягнув мені невеличку синню коробочку перемотану стрічкою. У середині лежав красивий кулон у вигляді сердечка.

• Яка краса. Дякую, - я обняла брата, він єдиний кому я була тут потрібна, або принаймні він робив вигляд.
• Це ще не все. Еллі, це не звичний кулон, це трансформер. Він може переносити тебе між вимірами. Думаю тобі тепер не захочеться переноситися через портал, - я так зраділа подарунку, що кинулася обнімати Макса і мабуть ледь його не придушила.
• Ааа… я тебе обожнюю. А як ним користуватися? – поцікавилася я, поки Макс допомагав мені його застібнути.
• Просто подумай про місце куди хочеш потрапити і він тебе перенесе. Це звісно не портал, тому може переносити не усюди і йому потрібна постійна перезарядка. Але принаймні до батьків переноситися ти зможеш. Так все, зникай звідси, а то зараз всі наші прийдуть.

Ще раз обнявши брата, я зосередилася на батьках і мене всю затрусило, а тоді я вже була не у своїй кімнаті. Голова паморочилася і мені довелося присісти, а то б я впала. Подорожувати порталом було куди приємніше, але кулон зробив це швидше.

Нарешті прийшовши до тями, зрозуміла що потрапила не зовсім туди куди треба. Я сиділа на ліжку у кімнаті Тео. Хлопця не було, а в будинку було тихо. Поки я роздумувала, чому опинилася тут у кімнаті з’явився Тео і мені одразу ж захотілося кудись зникнути. Хлопець завмер у дверях в одних трусах з рушником  в руках .

• Ти що тут робиш? – Тео відмер від здивування  і зайшов до кімнати.
• Я трохи промахнулася, - тихо прошепотіла я, але він почув.
• Ти про що? – Тео рився в шафі у пошуках футболки.
• Макс подарував мені трансформер. Я планувала потрапити до батьків, а опинилася чомусь тут. Ти не знаєш, що не так? – хлопець розбирався в усіх цих магічних штучках, а от я якось не дуже.
• А ти ще про щось думала, окрім батьків?
• Е.. про Крісті, - я справді зосередилася на батьках, але і на секунду подумала, що зустріну тут і подругу.
• Коли користуєшся трансформером потрібно бути дуже обережним. Треба зосередитись на одному місці і не думати про щось інше. Твій трансформер не до кінця зрозумів куди переносити, тому ти опинилася десь посередині. А серединою виявилася моя кімната, - Тео уже одягнувся і зараз рився в одній із шухляд комода. – Ну раз ти уже тут, вітаю з днем народження.