*Не така як інші*

Я завжди заздрила  людям, які знали ким вони є і яке їхнє місце в житті. Мабуть це круто, бути цілісною сформованою особистістю, а не безформною тінню, розірваною на частинки, якою була я. 

Дивлячись на мене, ви б ніколи не здогадалися якою пустою я була всередині.  Середнього зросту, сімнадцятирічна дівчина, з коротким білявим волоссям, яскравими голубими очима, ніжною шкірою і зі страшним характером. Такою мене бачили ззовні, але всередині я розривалася на шматки, намагаючись знайти себе і зрозуміти хто я.  Для своєї аристократичної родини я була головним болем.

А колись все було зовсім по-іншому,  я була щасливою. Моє дитинство було найкращим часом в моєму житті. У мене була справжня сім’я, яка мене любила і піклувалася про мене. 

В той час коли звичайні діти мріяли про казковий світ, я жила в ньому у буквальному розумінні. Магія оточувала мене змалечку.

Наш рід був одним із поважних родів у Ізмірі - магічному світі . У нас була сила, багатство, влада… і прокляття. Наш рід у кожному поколінні розділяла чорна і біла магія. Ніхто з членів сім’ї самостійно не обирав на яку  сторону, Добра чи Зла, йому ставати. Ми народжувалися уже з вибором. Так у поколінні де всі були білими магами, дитина могла народитися з чорною магією і цього уже ніхто змінити не міг. На початку було важко і у родині постійно проливалася кров. Але з поколіннями ми навчилися керувати прокляттям  та своїми амбіціями і сварки частково припинилися, принаймні, кров більше не проливалася. Для того щоб зменшити напругу між родичами білі маги вирішили посилитися у світі смертних, а темні маги залишилися у магічному вимірі, разом сім’я збиралася лише на свята і тоді коли цього вимагали обставини. Так наш рід існував кілька століть, але  кілька років тому усе почало мінятися.

Мій дідусь і бабуся були чорними магами, у них уже була старша донька з такою ж магією, а от мій тато народився із білою магією. За правилами його повинні були віддати родичам у світі смертних,  але дідусь не захотів віддавати спадкоємця у чужі руки і вирішив виховати його сам, вважаючи, що йому під силу зламати прокляття.  У нього нічого не вийшло, батько не підлягав дресируванню і між ним і дідусем почав назрівати конфлікт. Остаточно їхні стосунки зіпсувалися, коли у дев’ятнадцять років тато таємно одружився із моєю мамою, молодшою на рік цілителькою, яку рід відмовився приймати, через те, що вона була із простої сім’ї. Татові було байдуже на всі погрози дідуся і роду, тому коли мама завагітніла мною, вони покинули магічний вимір і поселилися у світі смертних. 

У батьків почалося нове, щасливе життя без дурних правил і заборон. Та проблеми знову почалися коли народилися я. Батько сподівався що на їхнє покоління прокляття не діє, адже у його сестри обоє дітей народилися чорними магами, якою була вона і її чоловік. Але схоже доля вирішила по-іншому і уже з народження я була особливим винятком. Я народилася без магії. Спантеличені батьки стали чекати мого третього дня народження, коли сила проявлялася у цілителів, як у мами. Але і у три роки нічого не сталося. Я була звичайною дитиною. Мене возили по всіх цілителях, магах, оракулах, але всі пожимали плечима, не знаючи причини. Тоді батьки змирилися і навіть зраділи, що мені не доведеться проходити через усі ці випробування, через які пройшли вони. Рід, який спершу хотів сам мене виховувати незважаючи на те, що я не була такою як вони, втратив до мене інтерес, а дідусь лише порадів, сказавши, що батьки самі винні і це така їхня кара, за те що втекли без благословення.

У десять років я почала змінюватися, страшенно налякавши батьків. Батькові страхи здійснилися, в мені стала проявлятися чорна магія. Я бунтувала і помалу ставала неконтрольованою, як і мої сили. У дванадцять все стало ще гірше. Почала проявлятися сила цілителя. Це були найгірші три роки у моєму житті. Ми постійно переїжджали, я весь час зривалася, хтось із смертних, що жили по-сусідству могли постраждати. Також доводилося приховувати все від роду,  інакше мене б забрав дідусь.

До чотирнадцяти років мені більш-менш вдалося контролювати себе. Батьки робили все щоб я не відгородилася від них, щоб я не почувалася покинутою.  Але як би вони не старалися я розуміла, що я не така як вони. Я завдавала їм болю, вони жили лише для мене, забувши про себе.  Тому я зробила єдиний, як я тоді думала, правильний вибір. Я захотіла до дідуся, бо розуміла, що лише він зможе мені допомогти. Батьки не хотіли мене відпускати, але теж розуміли, що мені це потрібно інакше я просто збожеволію.

У магічному вимірі я протрималася всього рік. Проживши стільки років у світі смертних, оточена любов’ю та добром, я не змогла знайти спільну мову з родиною  і повернулася до батьків.

У шістнадцять мій світ перевернувся. Тоді я стала такою розбитою і покинутою.

2 роки назад…

Все ж рік у магічному вимірі не пройшов даремно. Дідусь хоч і був тираном, але з нього був прекрасний вчитель, він навчив мене контролювати свою силу. Тому як тільки я повернулася до дому, то вмовила батьків пустити мене до школи, весь цей час я вчилася вдома і мені страшенно хотілося відчути себе звичайним підлітком. Батьки довго вагалися, але все ж таки погодилися.

• Мамо, я уже два місяці не користуюся своєю силою. Я обіцяю, що допоки не закінчу школу не використовуватиму магію, - це був мій останній аргумент, який і вирішив мою долю.
• Гаразд, але ти розумієш яка це відповідальність? – тата було переконати важче. Він не так хвилювався через мою магію, як через хлопців, які там будуть. Все таки я була його єдиною улюбленою донечкою.
• Тату, я впораюся. Жодної магії, чесне слово, - знову пообіцяла я, але як і думала тата хвилювало інше. Це помітила і мама.
• Він не про те думає. Так Алексе? – мама мені підморгнула і весело поглянула на тата.
• Ууу… - застогнала я. Тато збирався щось сказати і, розуміючи що це буде, я його швидко перебила, - я не збираюся переплюнути маму і вийти заміж швидше ніж це зробила вона.