Ми часто думаємо про долю як про жорстку рейку, якою нас везуть невідомо куди. Принцип духа пропонує інший образ: Доля — це не рейка, а ткаля. А ти — жива, кольорова нитка в її руках. «Випадкові» зустрічі, несподівані повороти, люди, що входять у наше життя й змінюють його назавжди, — це не помилки маршруту. Це точні, віртуозні рухи човника, що вплітає тебе в загальний, прекрасний і складний візерунок.
Перетворення тут — це твоя готовність бути гнучкою ниткою, а не сухою гілкою. Якщо ти чіпляєшся за старий план і сердишся, що життя «збиває тебе зі шляху», ти рвешся й плутаєш візерунок. Але якщо ти, зустрічаючи несподівану людину чи нештатну ситуацію, запитуєш: «Чому я можу тут навчитися? Який новий колір я приношу в цю мить?» — ти дозволяєш Долі-Ткалі використовувати тебе для створення шедевра. Синхронності — це спалахи світла, в яких ти на мить бачиш красу задуму.
Що робити?
Зустрівши «випадкову» людину чи потрапивши в «випадкову» ситуацію, відклади судження. Не поспішай давати оцінку «добре» чи «погано». Натомість спробуй відчути: «Куди веде ця нитка? Який новий колір чи фактуру вона привносить у моє життя?». Довіряй тому, що навіть найдивніше збіг обставин — частина твого унікального малюнка. Твоє завдання — не керувати ткалею, а яскраво горіти тією фарбою, якою ти є.