Твоє серце — це не піч, а безкрає квітуче поле. Чуття безумовної любові — це теплий, ласкавий вітер, що народжується в його центрі. Ти не можеш схопити цей вітер, послати його конкретній людині чи вказати йому шлях. Ти можеш лише відпустити його в світ, довірившись. Вітер-Любов підхоплює найзріліші, найживіші насінини з твого поля — насінини твоїх добрих думок, щирих побажань, творчих ідей. І заносить їх у мандрівку Циклами світу. Він може довго носити їх у висотних течіях, але зрештою обов'язково опустить на благодатну землю — у серце іншої людини, у сприятливу ситуацію. І там насіння проросте, принісши урожай — Достаток, який одного дня, повним колом, повернеться й на твоє поле.
У житті це вміння благословляти, бажати добра не лише близьким, а й світові в цілому. Це коли ти, стикаючись із труднощами, замість паніки посилаєш у простір почуття довіри й прийняття. І ніби у відповідь, через якийсь час, знаходиться несподіваний вихід чи допомога.
Що робити?
Практикуй «відпускання вітру». У мить тривоги або коли хочеш допомогти, але не можеш фізично, заплющ очі. Уяви своє серце-поле й той світлий вітер, що з нього сходить. Наповни цей вітер почуттям любові та благополуччя для того, про кого переживаєш (або для себе в складній ситуації). А потім подумки відпусти його. Скажи: **«Іди, вітре. Неси насіння. Я довіряю шляхові». І відпусти ситуацію. Ви зробили найголовніше — запустили Цикл Повернення.