Ти стоїш на краю чистого, ораного поля — поля свого життя. У руці у тебе жменя зерен: це твої ідеї, мрії, розпочаті проекти, добрі слова. Принцип Посіву каже: мало кинути зерно в землю. Потрібно знати час посіву — правильний Цикл. А після — набратися терпіння й довіри. Зерно має вмерти в темряві, пустити корінь, пробитися крізь товщу землі до світла. Лише тоді, через час, ти побачиш сходи, а потім і колосся, повні нового зерна — Достатку.
У житті це всі наші довгострокові починання. Ми кидаємо зерно — вступаємо до інституту, починаємо стосунки, закладаємо сад. Потім настає «темна» фаза: навчання здається нудним, у стосунках виникають труднощі, дерева не ростуть. Слабка душа кричить: «Все пропало! Треба викопати й перевірити!». Але мудрий знає — це частина Циклу. Потрібно поливати, полоти, вірити й чекати.
Що робити?
Згадай, які «зерна» ти кинув у ґрунт свого життя останніми місяцями чи роками. Перестань копатися в землі в тривозі, вишукуючи, чи проросли вони. Довіряйся процесу. Доглядай за полем: поливай його своєю увагою, огороджуй від сумнівів-бур'янів. І чітко знай — урожай неминучий. Він приходить точно у свій строк, і його щедрість завжди перевершує вкладене колись зернятко.