Щоб могутнє дерево виросло, насіння має вмерти в землі. Щоб син став батьком, а учень — учителем, потрібно принести особливу жертву. Це не жертва страждання, а жертва віддання. Потрібно добровільно віддати частину свого часу, сил, знань — передати естафету життя далі. Ти не можеш просто зайняти високе місце. Ти маєш сплатити за нього часточкою себе, вкладеною в тих, хто йде слідом.
У житті це виглядає як момент дорослішання, коли пора брати відповідальність. Хочеш створити родину? Навчися піклуватися про інших. Хочеш вести за собою людей? Навчися спочатку служити їм. Порожнє місце на чолі столу залишиться порожнім, поки ти не принесеш до нього дар свого досвіду та турботи.
Що робити?
Знайди того, кому можеш передати хоч крихту того, що знаєш сам. Стань наставником, опорою, старшим другом. Не вимагай подяки. Сам акт передачі й є той ключ, що відмикає двері до нового статусу в великій ієрархії життя.