Цей принцип набуває сили, коли хтось переступає через природний порядок речей — зраджує батька, кидає вчителя, піднімає руку на того, хто слабший. Це як кинути важкий камінь у тиху воду ставка. Перший сплеск — це твій вчинок. Але далі йдуть кола, що розходяться все ширше й ширше, вони вдаряються об берег і повертаються зворотньою хвилею, поки вся водяна гладь не сіпається від хаосу. Так і тут — порушення ієрархії запускає цикл страждань, який триватиме доти, доки не буде відновлено баланс.
У житті це відчувається як важкий, невидимий вантаж на плечах. Успіх не приносить радості, удача обходить стороною, а в стосунках постійно виникає незрима стіна. Світ ніби каже: «Спочатку наведи порядок у найголовнішому».
Що робити, коли випадає цей код?
Поглянь на ті зв'язки, де ти займаєш місце учня, сина чи підлеглого. Чи є невисловлена вдячність? Невиконаний обов'язок? Невіддана честь? Спокутування починається зі смирення та служіння. Поверни повагу тому, кому вона належить за правом порядку. Лише так важкі води заспокоються, і відображення в них знову стане ясним.
