Глава 1

   Кримінальний світ знав його під прізвиськом  

          "КРАВА" ....А сьогодні він говорить своїм колишнім " браткам":

   "Покайтеся! Бог любить вас!"

 Через міцні кулаки він вважався  "убойною силою"  й був незамінним під час  "розборок" локального масштабу. У світі спорту він відомий, як чемпіон України з боксу  1987 року,  переможець багатьох  престижних змагань, член збірної  СРСР і просто класний спортсмен. 

Відомий  він і міліції, його не раз  "закривали". Журналістам він теж відомий.

      Його боялися, поважали, ненавиділи. Нині його не впізнають ні колишні друзі, ні родичі, ні знайомі. Інколи вони проходять повз нього, не помічаючи.  І не тому, що ігнорують, не хочуть спілкуватися,  --- просто ця людина віднедавна дуже  змінилася як внутрішньо, так і зовні.

        Зник холодний, жорсткий  погляд, байдужа самовпевненість і зверхність. Натомість з'явилася лагідність, обличчя засвітилося якоюсь незрозумілою іншим радістю, по  дитячому і щирою, й безмежною. 

    Замість блатної "фені", розмов про  "бакси, баб і кайф" з його вуст чути хвалу Богові, що так відродив його, повернув ту подобу, за якою й було від початку створено людину. Дехто навіть  подейкує, що в нього буцімто "дах ізсунувся".

   Він погодився написати про нього в одній в нашій  місцевості газеті "Нова Доба". Ця розповідь схожа  швидше на сповідь, хоча йому й нелегко було зважилися на це. Адже минуле ---- важкий тягар, але це той шлях до віри, який потрібно було пройти, щоб згодом оцінити те, що він має зараз.

Так, чим більше людині  прощено, тим більшою буде й вдячність до Того, Хто простив.

---- Я  родом  із острова Сахаліна, із селища, якого зараз уже не існує. 

До 16 років, мешкаючи там, я наполегливо займався боксом, можна сказати, на ринзі днював і ночував, прагнув чогось досягти в спорті, був чемпіоном місцевих змагань  " Сахалінські надії". 

      Своє, так би мовити, особисте життя з дитинства вів за законами вулиці. Батьки тоді вже не мали на мене ніякого впливу, я був сам по собі, майже відокремлений від сім'ї, не піддавався ніяким виховним заходам 

---  Як ти потрапив в Україну?

---  У 1982 році мене помітив один з відомих українських  тренерів і запросив до Дніпропетровська(зараз Дніпро). 

Влаштував до одного з училищ у містечку  Шахтарство, але фактично я займався лише брасом.  Багато їздив, тренувався,  став кандидатом у  майстри спорту, членом збірної  СРСР, чемпіоном України....  

У мене  була нелегка вдача,  тому через конфлікт мені  не  вдалося  обійти  армію.   Я потрапив до  Київської спортроти, їздив на змагання, тренувався, а власне в  армії лише числився.  Потім  повернувся до  Дніпропетровська, у мене  була  мрія поїхати на Олімпійські ігри.  Перед   Олімпіадою на відбірковому турнірі  я  програв  Костянтину Дзю й вирішив, що моя спортивна кар'єра закінчилася.