Розділ 54.

Розділ 54.

Матвій побажав мамі доброї ночі та поїхав додому.
– Привіт, сестричко, – мовив Матвій, коли сів до автівки та набрав номер Єви.
– Привіт, братику, ти живий? – зі знанням справи запитала дівчина.
– Не питай, сама все розумієш.
– Співчуваю, але нічим допомогти не можу. Я краще у куточку постою та здалеку подивлюся, аби рикошетом не прилетіло. Що було?
– Мама зачинила мене в своїй квартирі та пішла робити ревізію у мій бар. Замовила усі страви та вже готова піарити заклад. Вже придбала онлайн одяг та аксесуари для нашої курки-баронеси на купу грошей і тепер хоче влаштувати моє особисте життя, – перерахував усі пункти Матвій.
– Курки-баронеси? – перепитала Єва. – Особисте життя? Це та Рута-отрута?
– Єво, і ти туди ж!
– Ну, неприємна вона особа, а що за курка? – зацікавлено запитала дівчина.
– Приїдь, побачиш на власні очі, – відповів Матвій, бо був просто не в змозі щось пояснювати.
– У мене зараз не найкращий період в житті, – сумно відповіла дівчина.
– Я чимось моду допомогти?
– Ні.
– Я тебе люблю, сестричко. Тільки скажи, я все зроблю, – тепло мовив Матвій.
– І я тебе люблю. Відпочивай вже, бо завтра тобі знову знадобляться сили. Якщо зможеш, то притримай маму кілька днів, поки я не приведу своє життя у норму, – попросила Єва.
– Добре, – мовив Матвій.
Вони ще обмінялися кількома реченнями, та Матвій поїхав додому. Ввечері він переглянув звіти фірми, бо знав, що мама може завітати і туди, та написав Мілі:
«Дякую, що сьогодні допомогла. Мама в захваті від тебе. Як і я».
Отримавши повідомлення, Алім довго дивилася на екран. Звісно, що їй подобалися ці слова, але дурний сон не йшов з голови. А якщо вона таки піддасться вогню його очей, якщо поцілує його манливі губи і знову перетвориться на стару відьму?
Білявка писала та стирала повідомлення кілька разів. Думала, друкувала, передумувала, але надіслала наступний текст:
«Я чекаю на текст угоди про партнерські стосунки».
Не таку відповідь бажав отримати Матвій.
«Можливо, даси мені шанс?» – висвітилося повідомлення на екрані Алім.
«Роботу та романтичні стосунки неможливо поєднувати», – написала Алім, кусаючи губи. Вона сама відштовхувала чоловіка, до якого її тягнуло.
«Добраніч!» – відповів чоловік, але Алім прочитала та не відповіла. Вона боялася. Боялася себе.
Алім знову спала погано. Вірніше, спочатку знову їй снився Матвій, який пристрасно цілував її, а потім вона побачила, як змінилося його обличчя. Воно висловлювало жах, відразу, огиду, бо чоловік виявив, що цілував не прекрасну білявку, а стару відьму.
Алім прокинулася дуже рано та не могла заснути. Встала, аби приготувати сніданок, боялася, що засне і знову побачить те обличчя Матвія.
На кухні Ксю та Герцог спали у кошику.
– Хоч хтось щасливий, – тихо мовила до себе Алім. Раділа за свою фамільярку, бо вона варта щирого кохання.
Алім намагалася робити усе максимально тихо, аби не розбудити парочку. Відьма не припиняла дивуватися: Ксю завжди хропіла, наче старий дід, а зараз не видавала жодного звуку. Дива!
На аромат їжі прийшла Карина.
– Яка ж ти бджілка. Доброго ранку! Вже встигла все приготувати.
– Доброго ранку! Сьогодні на нас чекає активний день. Раєчка має навідатися знову. Вже надіслала повідомлення, що кур’єр сьогодні доставить якісь неординарні шоломи для Ксю, – розповідала Алім.
– Нічого собі рання пташка наша Раєчка, – усміхнулася Карина.
– Ну так райська ж, – нагадала Алім, і вони обидві засміялися у передчутті нового дня.
Але здогадки дівчат не виправдалися, бо Раєчка того дня не переступила поріг їхнього бару. У райської пташки були інші плани, але до закладу завітав дехто інший…