Розділ 49.

Розділ 49.

Матвій видихнув та відвіз маму до її квартири. Звісно, йому довелося вислухати лекцію про її колишнього залицяльника-втікача, але він тримався. Слухав неуважно, бо усі його думки були у барі поряд з Мілагрос.
– Ти мене взагалі не слухаєш! – обурено мовила жінка.
– Звісно, слухаю!
– То чого ти усміхаєшся? Тобі смішно, що моє життя зруйновано? Що я нікому не потрібна? – театрально запитала жінка.
– Я радію, що ти тепер вдома. Я впевнений, що ти зустрінеш чудового чоловіка і будеш щаслива, – спробував викрутитися Матвій. – Ти в мене дуже мудра.
– Це ти до того, що розумна, бо стара і страшна, як лихо? – налаштовувалася на скандал жінка.
– Ти в мене розумна та приваблива, – тепло мовив Матвій та поглянув на матір.
– Чоловіки кажуть, що це неможливо. Кажуть, що жінка може бути: або гарна, або розумна. Третього не дано, – заперечила жінка.
– Брешуть! Ти в мене і розумна, і гарна, – ще раз повторив Матвій.
– А якщо ні?
– Тоді ти – виняток із правил, бо маєш дорослих дітей, але маєш молодший вигляд, ти розумна та харизматична жінка, – відповів Матвій, взяв мамину руку та поцілував її.
– Підлабузник, – усміхнулася жінка. От як йому вдається так швидко приборкати її бажання поскандалити? Талант! Оце пощастить його майбутній дружині.
Матвій заніс до квартири усі численні валізи мами.
– Синку, в мене буде до тебе одне невелике прохання, – мовила жінка та вирішила таки втілити свій план. – Я до поїздки на Балі придбала невеликий столик. Він мені дуже необхідний, склади його, будь ласка, там є інструкція.
– Можна викликати майстра, – спробував відкласти справу Матвій. – Або я ввечері до тебе приїду.
– Для чого майстер? Вони ж такі гроші гребуть! А ти усе вмієш, ти в мене розумний.
– Тобто тобі цей столик так терміново потрібен, що це не може почекати до вечора? – запитав Матвій.
– Звісно, не може! Я на той столик поставлю порцелянову колекційну вазу, – відповіла жінка та змахнула пил з коробки, яка стояла у кутку. Жінка планувала той стіл віддати сусідці, але тепер така нагода його використати. Не дарма ж купувала! – Невже ти не можеш приділити мені хоч трохи свого часу? Я так за тобою скучила.
– Добре, – погодився Матвій. Він знав, що з мамою краще не сперечатися, бо все одно вийде так, як вона хоче. Проходили, знаємо.
Матвій зняв піджак та відкрив коробку, де лежали деталі, з яких він мав скласти стіл.
– Бачиш, ось й інструкція є. Я впевнена, що ти швидко впораєшся, – мовила жінка та непомітно витягнула гвинтики, якими мали скріплюватися деталі. – Синку, ти складай, а я зараз швиденько збігаю у салон, що внизу, та приведу себе до ладу після дороги.
– Мамо, ти й так гарна, – відповів Матвій, роздивляючись інструкцію.
– Досконалості немає меж, – мовила жінка, викинула пакетик з гвинтиками у смітник, підхопила сумочку та вийшла з квартири.
Вона швидко викликала таксі.
– Бар «Олімп» – озвучила жінка водію та поїхала на ревізію. Найкраща ревізія здійснюється тоді, коли на неї ніхто не чекає...
Та-да-да-да-а-ам...