Розділ 44.

Розділ 44.

– Вітаю усіх! – почав біг бос. – Я маю для вас важливу інформацію. Вам відомо, що з Лізою стався нещасний випадок. Обов’язки адміністратора буде виконувати Мілагрос. Ви усі її добре знаєте. У Мілагрос є пропозиції, які я підтримую, і вона хоче ними поділитися з вами.
– Мої хороші, я знаю, як ви любите наш бар. Я впевнена, що найцінніше, що є у нашому барі, це – наш колектив. Працівники – серце і душа нашого закладу, – почала Алім. Усі слухали дуже уважно. Матвій відчував таку гордість, неймовірну радість за Мілу. – Я хотіла б, аби наш «Олімп» засяяв ще більше, щоб став на рівень вище. Наш заклад доріс, аби бути не просто баром, а стати баром-рестораном. У нас є чудовий шеф-кухар. Його страви дуже смачні. Наші офіціантки – справжні богині. Дівчата й хлопці, ви – обличчя нашого закладу, наші бармени – справжні психологи. Вони мають і вислухати, і напій гідний зробити, і зробити так, щоб до нас поверталися наші відвідувачі не раз. Наш техперсонал – справжні бджілки. У залі та в кожному куточку бару завжди чисто. Наша охорона – справжні титани. Вони ніколи нікому не дозволять ображати наших співробітників та контролюють, аби відвідувачі поводили себе гідно. Ми – небожителі Олімпу! Прийшов час стати на голову вище! – натхненно мовила Алім, та всі почали аплодувати.
– Я так пишаюся нашою Мілою, – тихо мовила до Анатолія Карина. – Вона така молодець. Але ще тиждень назад я б не повірила, що вона здатна керувати рестораном, а тепер не сумніваюсь ні секунди.
– Я хотіла б вислухати і ваші пропозиції, як зробити наш заклад цікавим та привабливим для відвідувачів? – поставила запитання Алім.
Тут кожен висловив своє бачення нового «Олімпу», а білявка усе записала. Нарада тривала близько сорока хвилин. Після наради усі розійшлися на свої місця, бо прийшов пік завантаження закладу відвідувачами.
– Цікаві ідеї, – мовив Матвій до Міли, коли вони вийшли в зал та прямували до столика, де постійно сидів біг бос.
– Я ж казала, що у нас чудова команда! – з гордістю мовила Алім.
– Угу, така чудова, що випила усі коктейлі, які я мав дегустувати, – розчаровано мовив Матвій.
– Як?! – схопилася за серце Алім, бо довіряла усім працівникам, як собі.
На столі, дійсно, стояли майже порожні келихи.
– Нічого, зараз ми переглянемо відео з камер спостереження та з’ясуємо, хто це випив усе в один рот! – роздратовано мовив біг бос. Це ж яка нахабність!
– Не потрібно дивитись камери. Я вже знаю, який дзьоб видудлив усі коктейлі. От зараза! – мовила Алім та нахилилася під стіл.
– Ко-о-о? – відкрила одне око Ксю.
– Наклюкалася, алкашка?! – запитала білявка курку та хотіла відігнати, але ноги Ксю вже не тримали. Алім здалося, що ще кілька хвилин і її баронеса буде на весь бар волати «Я королева ночі!». Оце дорвалася!
– Не повірю, що це все Ксю! Не могла вона випити усі коктейлі, – мовив Матвій та підняв курку з підлоги.
– Ко-о-о? – лагідно подала голос Ксю та дихнула на біг боса перегаром.
– Чи могла? – тепер вже не так впевнено мовив Матвій, піднявши очі на Алім.
– Могла! – відповіла Алім. – Сором би мала! Я пів години чаклувала над тими коктейлями, а вона...
– Не треба на неї кричати. Їй і так недобре, – попросив Матвій, тримаючи на руках п’яненьку Ксю.
– Ко, – тихо мовила Ксю та притулилася до співчутливого Матвія.
– Жалійте її більше, жалійте! Маніпуляторка вищого ґатунку! Оскар плаче, – мовила Алім та пішла за кошиком. Не буде ж її курку бос весь час на руках тримати?
Білявка принесла кошик і Матвій акуратно поклав Ксю.
– Ко... Ко-о-о... Ко-о-ор-оле... – почала Ксю, але Алім вчасно встигла стулити її дзьоб. Не вистачало, щоб вона ще співати почала!
– Що ви сказали? – перепитав Матвій.
– Я? А! Зараз ко-о-октейль принесу, – швидко придумала Алім та понесла Ксю у темне місце, аби курка там заснула. Хай краще хропе, ніж співає!