Розділ 42.

Розділ 42.

– І яка допомога? Зіграти вашу дівчину перед вашою мамою? – склала на грудях руки Алім та насупила брівки. – Ні! Ні! І ще раз ні! Між нами можливі виключно ділові стосунки!
– Та ні. Не треба грати мою дівчину, – розчарував своєю відповіддю Алім біг бос. От гад! – Розумієте, моя мама мені з самого дитинства забороняла мати домашніх тварин, казала, що в мене на них алергія. Два роки тому я знайшов на вулиці кошеня. Таке миле, беззахисне. Я маю свою квартиру, бо мама та сестра живуть окремо, і я взяв цього пухнастика додому, – під час розповіді у Матвія було таке добре обличчя, він з такою ніжністю та захватом розповідав про свого улюбленця, що Алім майже пробачила те, що він їй не запропонував удати його дівчину. Ну, це ж справжня жіноча логіка: казати «ні», а насправді хотіти цього найбільше. Відьми не виняток.
– То в чому полягає моя допомога? – ніяк не розуміла Алім.
– Мама точно захоче мене навідати, а в мене ж мій красень. Я не хочу засмучувати маму, і не хочу, аби страждав мій улюбленець. Я бачу, як ви любите та захищаєте свою курку, – мовив Матвій та поглянув на Ксю.
– Ко! – констатувала баронеса та уважно слухала пропозицію.
– Мілагрос, ви не могли б на кілька днів прихистити мого котика? – запитав Матвій.
– Ко-о-о?! – обурилася Ксю та робила Алім усілякі знаки, аби та в жодному разі не погоджувалася. Для чого зайва морда в квартирі?! І де він спати буде? Ксю його і на балкон не пустить! Геть біг бос збожеволів! Який кіт?
– Справа в тому, що я живу не сама, – почала Алім. Вона бачила конвульсії баронеси, але вирішила потріпати цій зрадниці-маніпуляторші нерви. Хай знає, як підлещуватися до Карини та підставляти босу спинку! – Я не проти кота, я люблю котиків, але я маю запитати Карину.
– Ко-о-о! – обурилася Ксю.
– Міло, я вас дуже-дуже прошу. Не заради мене, заради мого кота. Я б віддав його сусідам, але з ними в мене саме через мого улюбленця не склалися стосунки. Сусідці він приніс під двері мишу. І де ж тільки знайшов її у новобудові? А сусіду надзюрив у туфлі, коли той прийшов до мене, – розповідав Матвій. – Я забезпечу вас усім необхідним. Кіт спокійний та вихований, не псує меблі, їсть корм.
– Я запитаю у Карини. Якщо вона погодиться, то на кілька днів прихищу вашого пухнастика, – змилувалася Алім та внутрішньо тріумфувала, що покаже Ксю, хто в домі господар. От моду взяла, вештатися по чужих кімнатах, щоб їй манікюр зробили. Ще й фамільяркою називається!
Алім встала та пішла до Карини. Ксю зістрибнула з диванчика та побігла за господинею.
Наздогнавши Алім у коридорі, та упевнившись, що їх ніхто не чує, захекана Ксю почала обурюватися:
– І що це щойно було? Який кіт?! – не витерпіла курка.
– На чотирьох лапах та з вусами, – спокійно відповіла Алім, але трохи уповільнила хід. Подобалося їй дражнити Ксю. А що? Сама винна!
– Алім! Який кіт?! А як же я?! – обурювалася Ксю.
– А що ти? Підеш до Карини, хай тобі новий манікюр зробить, або знайдеш того, хто тобі комплімент скаже, спинку почухає, а ти й розтанеш, – випалила Алім.
– Це тобі заздрісно, що Матвійчик мені компліменти казав і мене пестив! – не стрималася Ксю.
– Ну, тоді ми на рівних. Тепер і мені буде кому спинку чухати. Відійди з дороги! – бовкнула Алім.
– Відьма! В тебе жахливий характер! – не вгавала Ксю.
– Не перший десяток років зі мною живеш. Могла б вже звикнути, – відповіла Алім та лишила Ксю за дверима кухні.
Алім знала, де шукати Карину. Звісно, що поряд з Анатолієм. Саме біля нього і була у той момент її подруга.
– Карино, чи є у тебе алергія на шерсть? – запитала Алім, а сама схрестила пальчики, аби усе вдалося. Треба ж було поставити ту нахабу з короною на місце.
– Ні, а що сталося? – запитала Карина та відправила до рота останній шматочок десерту, який приготував Анатолій спеціально для неї.
– Чи не будеш ти проти, якщо кілька днів у нас поживе кіт? Дуже чемний і вихований, – вихваляла пухнастика Алім, хоча й гадки не мала, що то за звір.
– Хай живе, якщо треба, – відповіла Карина.
– Ти – найкраща! – вигукнула Алім, поцілувала подругу в щічку та вибігла з кухні.
– Що, таки приведеш того блохастого у квартиру?! – обурилася Ксю.
– Це тебе не обходить! – відповіла Алім та попрямувала до виходу, аби сповістити Матвія, що його кіт може прожити у їх з Кариною орендованій квартирі.
– Якщо цей котяра роздряпає тобі спину, розірве своїми пазурями сукню, чи буде горланити вночі, не кажи, що я тебе не попереджала, – бігла поряд захекана Ксю та намагалася навести контраргументи.
– Ксю, а ти не думай, що усі такі. Це ти вночі хропиш так, що стіни здригається, ти зіпсувала не одну мою сукню та й пазурі відростила ще більші за мої, – знайшла, що відповісти Алім. Відьма вийшла з коридору у зал, а Ксю хвостиком попленталася за нею.
– То що? Візьмете? – з надією запитав біг бос. І був він у той момент такий щирий, такий беззахисний та милий, що Алім вже й забула за ту дурну угоду.
– Так, Карина погодилася, що ваш кіт поживе у нас кілька днів, – повідомила біг босу чудові новини Алім.
– Ко-о-о! – ображено видала захекана Ксю.
– Дуже вам дякую. Повірте, мій Герцог не створить вам неприємностей, – щиро зрадів біг бос.
– Значить ім’я пухнастика – Герцог, – мовила Алім, роздумуючи над тим, що тепер її будуть оточувати виключно аристократи: баронеса, Герцог. – Думаю, що з таким іменем ваш котик має бути чемним.
– Ко-о-отик?! – обурилася Ксю.